среда, 23 июля 2014 г.

Прочитав - і не забув. Випуск №4.

Короткий огляд книг, які я прочитав. Випуск №4.

1 | 2 | 3

 1. Професія - ілюстратор (Наталі Ратковскі) 


Оголошення: я прочитав цю книгу не для того, щоб стати ілюстратором, мені цікавий сам творчий акт малювання, процес народження творчості.

 Як і підозрював, книга - ще один приклад зруйнованих стереотипів. Більшість з нас при слові "художник" уявляє людину під вічним кайфом, яку завжди пре, у якої в голові мішок з ідеями, яка не спить ночами, творячи шедеври, і заливає періодично виникаючі депресії (як без них?) джином з тоніком. Насправді художник, як і всі інші професії на світі - нудна рутина. 90% часу (оціночна цифра) художник проводить за дико, неймовірно, страшно рутинною роботою. Опустимо такі кроки, як миття пензликів і підговка палітри, і звернемо увагу, наприклад, на зберігання інформації:
Дизайнерские находки я сортирую только по секциям: реклама, корпоративный стиль, упаковка, каталоги, книги и прочее. Если мне особенно понравился дизайнер или работы отдельно взятого агенства, я прямо в названии картинки прописываю полное имя. Для ПДФ-журналов у меня есть тоже отдельная папка. Там я их разделяю по тематике и направленности: детские, по дизайну, по исскуству и т.д. Фотографии я сортирую либо по принципу "хотелось бы нарисовать", то есть раскладываю по папкам "Интересная перспектива", "Красивые женщины", "Интересные формы", либо, если я была в восторге от всего портфолио фотографа, в отдельной папке под его именем. Такая индивидуальная папка сигнализирует мне, что этот художник какой-то особенный. На рабочем столе компьютера я, правда, еще держу папки под названием "Запасники" и "Процесс". В "Запасники" попадает все, что мне прямо сейчас понравилось, но я не успела разобраться, почему и куда это пристроить. В "Процессе" лежат все текущие фотографии, а также эскизы и картинки, которые публикуются мной в блогах. Обе папки я регулярно опустошаю, раскладывая содержимое по ящичкам или выкидывая в мусор. Если навести порядок в своем мире находок, неожиданно обнаруживаются очень хорошие идеи, до этого лежавшие погребенными под грудами графики, эмоций и впечатлений, и нужные материалы отыскиваются легко и быстро, без того, чтобы рыскать по интернету в поисках счастья.
І так у всьому: генерування ідей, підготовка до роботи, підготовка ескізів, деталювання ескізів, відмальовування, контурування (терміни ілюстраторів не моя сильна сторона), зафарбовування...

Я отримав від книги те, що очікував: структурований опис процесу генерації ідей і конкретні прийоми для цього. Починаючи від цілі (наприклад: зробити ілюстрацію для статті про шопінг в Парижі), продовжуючи вибором методу генерації (або їх комбінацією) та втіленням придуманого у життя.

Дуже хороший розділ про час. Про те, як його показувати. Як ним керувати на малюнках. Час - одна з моїх улюблених тем, тому прочитав розділ з особливою увагою.

Чого не варто чекати від книги: вона про ідеї, а не про техніки. Як намалювати циліндр, відобразити хмарку при сході сонця, який колір підібрати для зафарбовування ніг сороконожки - такого тут немає. Книга для широкого кола читачів, а не для вузького іллюстраторів.

Не вдався розділ про інфографіку, чисто до купи увійшов в книгу, можете не читати.

Цікаві посилання:
  • Чек-лист Осборна (автор методу брейн-шторму); 
  • Необмежений запас ілюстрацій для натхнення;
  • Блог автора (пише про ілюстрацію, дизайн, сад, подорожі, життя - цікавий блог, читаю). Не здумайте заходити в коментарі до (хіба для сміху), там пекло з помішаних на "творчості" домогосподорок, де кожен комент виглядає по шаблону "ой, какая прелесть, я вот такие финтифлюшечки пока не умею своими кривыми ручонками делать, утащила себе в дняффку" (у відповідь: "Наташенька, ну что же ты выдумываешь, прекрасные у тебя войлочные иллюстрации, выше нос, зайка").
Кіт з книги
Мій Тео одобрює попередню ілюстрацію.

Поради письменику: Наталі занадто багато пише в пасивному стані, а це завжди в'яло, несміливо, обережно. Треба бути активним.

Оцінка: 8 з 10


2. Ім'я рози (Умберто Еко)

Не кожен зможе подолати "Ім'я рози". Умберто Еко признався, що навмисне зробив початок роману "тяжким" для читання, щоб через цю стіну не пройшли випадкові люди. Особисто я не помітив ніякоі стіни, доволі тяжким здався мені весь роман (описи церков і обрядів, богослужіння, філософські диспути, логічні загадки та постійні незрозумілі вбивства, за якими потрібно стежити), але водночас надзвичайно цікавим.

Я читав його зимою, в люті морози. Якщо взяти до уваги, що процес проходив в надзвичайно холодному трамваї, то по цікавості книга отримує найвищу оцінку. Ви не уявляєте, як потрібно було насилувати свою силу волі, щоб заставити витягнути руку з рукавиці і перегорнути сторінку. Це був той випадок, де я щиро радів дрібненькому шрифту і повільній швидкості читання. Прийшов момент, коли я навіть задумався про покупку перчаток зі спеціальними прорезиненими вставками для перегортання сторінок (до речі, пропонував перчатки мені той самий друг, який дав почитати книгу - співпадіння?), але найбільші морози пройшли, а роман я дочитав.

Якщо коротко: читати обов'язково. Книга дуже атмосферна, дуже філософська, і схожа на Безславних виродків Тарантіно. Чому? Це я розповім тільки тим, хто вже прочитав роман.
Поради письменику: УмбертоЕко - один з тих, хто розуміє: ділячись знаннями, стаєш розумнішим. Він не соромиться роздавати поради в статтях, доповідях, книгах. Після виходу "Імені рози" читачі надіслали Умберто стільки листів, що тому довелося пояснювати нюанси, випустивши "Замітки на полях Імені рози". Ці "Замітки", що легко можна знайти в інтернеті і прочитати за 10 хвилин, дадуть декілька корисних порад, як письменнику, так і всім тим, хто думає який же це дар божий - вміння писати. А якщо після цих 10-ти хвилин захочеться отримати ще декілька порад, можна прочитати "Одкровення молодого романіста". Попереджую: книга нудна, але з дуже цікавими вкрапленнями. Для затравки: коли знімали фільм по "Імені рози", режисер сказав, що діалоги дуже кіноматографічні, правильного розміру. Виявилося, що Еко вивірював протяжність розмов з врахуванням довжини лабіринтів, ходячи по яким, герої вели бесіду.

Оцінка: 7 з 10

3. Практика візуального мислення (Ден Роем)

Логічне продовження книги про візуальне мислення (моя рецензія). Така собі методичка з прикладами та завданнями про те, як розкривати суть проблем та вирішувати їх за допомогою простих малюнків. Мінус: можна було не роздувати книгу до таких розмірів, копіюючи половину попередньої. Хто не читав першу - можете вже не купувати, в Практиці втиснено її огляд.

 Книга заслуговує більш серйозного розбору, але оскільки я дав почитати її, разом із замітками на полях, брату (та я за день її прочитаю, - казав він), доведеться з цим почекати.

Оцінка: 7 з 10

 Купити на Kniga.biz.uа

4. Скорбь Сатани (Марія Кореллі)

Почитав книгу завдяки пораді брата (так-так, того самого). Головне спостереження: більше не довіряти його порадам. Якщо серйозно, то книга здалася мені занадто довгою, занадто вимученою, занадто повчальною і занадто очевидною.
Цікава історія, пов'язана з видавництвом роману. На багатьох російськомовних обкладинках автором значиться Брем Стокер (у моїй електронній версії також був він), той самий, хто написав Графа Дракулу. Подейкують, що таким чином видавництво влаштувало самопальний "брендінг", намагаючись заробити на імені більш популярного та розкрученого Стокера. А Марія Корелі ніби так, збоку ходила.

Оцінка: 5 з 10

5. Робота 2.0 (Глеб Архангельский)

Присипана нафталіном і поросла мохом книга. Такий собі праобраз Ремоут, у якого закінчився термін придатності. Хоча, я занадто суворий. Книга віджила своє по порадам по технічній частині, але по організаційній, світоглядній до цих пір актуальна. 

 Ось короткий список:
  • використовуйте гнучкий графік (не обов'язково їхати на роботу та з роботи в пік пробок), зафіксувавши час, коли співробітник має точно знаходитися в офісі;
  • впровадьте елементи "домашньої" роботи; особливо, якщо цьому сприяють обставини (сімейні обставини, хвороба, далека дорого від дому до  роботи, серйозний проект, завершенню якому не сприяє офіси-вулики);
  • строго дотримуйтесь режиму дня, якщо працюєте не в офісі;
  • впровадьте корпоративний стандарт по тайм-менеджменту (має базуватися на трьох речах: документ, який описує правила (правила планування, комунікацій, видачі завдань), налаштована айті-інфраструктура, навчені люди); 
Фішки книги: майже в кожному реченні вживається "і т.п." Неймовірно бісить. Щоб ви розуміли: в книзі маленького розміру комбінація "и т. п." зустрічається 107 разів, "и т. д." - 19. Друге: дуже багато іллюстрацій людо-телевізорів. Ближче до закінчення я звик, але спочатку дуже лякався.


 Останнє: забагато нав'язливих заохочень відправити свою електропочту автору. "Використовуйте стандарти тайм-менеджменту. Останню версію цього документу ви можете отримати, якщо напишете автору{адреса почти}, вказавши ваші повні контактні координати"

 Як завжди у книгах Архангельского, найкращою вийшла остання глава:
Новые технологии всегда ставят перед человеком «человеческие» вопросы. Будет технология использована во благо или во зло и чего в итоге окажется больше? Так было с порохом, книгопечатанием, атомной энергией, мобильной связью, генной инженерией, электронной почтой и интернетом. Так должно быть и с онлайн-технологиями. Мы должны задавать себе человеческие вопросы и давать на них человечные ответы. Работа 2.0 дает такое серьезное увеличение степени свободы по сравнению с классической офисной работой, что я не побоюсь сравнить повсеместный переход к ней, который, я уверен, состоится в ближайшие десятилетия, с отменой крепостного права.
Невеличкий список для продовження знайомства з концепцією віддаленої роботи:
Поради письменику: не закінчуйте кожне речення скороченням "і т.п."

Оцінка: 6 з 10

6. Стів Джобс (Уолтер Айзексон)

Видатна біографія, як зі сторони Стіва Джобса так і зі сторони автора книги. Трохи зіпсована перекладом, тим не менше, обов'язкова для прочитання. Книга мотивує, смішить, ширше відкриває і зволожує очі.

 Неспішно описуючи випуск продуктів Епл, автор розповідає історії, які ніяк не очікував почути про одного з найвидатніших розумів Америки. Про те, як Стівен не любив ходити в душ, як сидів на моркв'яних дієтах, що його шкіра набувала оранжевого відтінку, як пробував екстезі і жив в общинах, як сварився з усіма і як плакав по декілька разів на день.

Найбільше біографія зацікавила мене можливістю забратися в мозок генія, де по-сусідству з цією геніальністю прописалося безумство. Без зайвих спойлерів: це та книга, яку має прочитати кожен! 

Поради письменику: Як збирати матеріал.
В конце концов я записал около сорока интервью с ним. Некоторые проходили довольно формально, в его гостиной в Пало-Альто; другие — во время долгих прогулок, поездок или телефонных разговоров. За те полтора года, что я собирал материал для книги, мы со Стивом очень сблизились, стали откровенны, хотя время от времени я сталкивался с тем, что его давние коллеги по Apple называли «полем искажения реальности». Иногда он что-то неумышленно забывал, как это бывает со всеми нами; порой выдавал мне, да и себе, альтернативную версию событий. Чтобы проверить и дополнить его истории, я опросил более сотни его друзей, родственников, конкурентов, врагов, коллег.
Це біографія Стіва Джобса, але разом з тим - це підручник по написанню мемуарів.

 Оцінка: 10 з 10

 Купити на Kniga.biz.uа

7. Візуальні нотатки (Майк Роуді)

 Здавалося б, кому потрібна книга, де на повному серйозі розповідається як за допомогою скетчів (прості швидкі малюнки) занотовувати прослухані лекції, інформацію з нарад, відвідані семінари та навчання? А ти подивись, "Візуальні нотатки" стала дуже популярною. І не безпричинно. Це найкрасивіша книга з усіх, які я тримав у руках. Починаючи з ніби прорезиненої обкладинки, неймовірно приємної на дотик, продовжуючи повністю намальованими сторінками (слова, малюнки, іконки, таблички - автор все малював) і закінчуючи прикладами робіт від 12-ти кращих скетчерів світу.

 Скетч - головний герой цієї книги, де увага приділяється як його тілу (як малювати рамочки, діаграми, літери, стрілки, буллети, які ручки та блокноти використовувати, як оптимізувати процес: намалював, сфоткав, відправив в Евернот), так і душі (для чого взагалі його малювати?) Дійсно, для чого? Для чого замість швидких нотаток по ходу наради малювати скетчі? Виявляється, малюючи, ми більше слухаєму і фокусуємо увагу на головних ідеях. І тут не важлива майстерність: навіть самий грубий малюнок може ефективно виражати ідеї! 

 Скетчі, на відміну від нотаток, - це не переписування почутого, це продукт переробки мозком отриманої інформації. Розум взаємодії з тілом, на виході ми фільтруємо візуальну та аудіальну інформацію, підключаємо мислення и видаємо готовий продукт. Хоча скетчі не дуже детальні - вони прості та зрозумілі.

 Обережно, далі йде наукове обгрунтування корисності саме скетчу. В 1970 році Аллан Пайвіо запропонував теорію подвійного кодування: мозок використовує для обробки інфи два канали: візуальний та вербальний. Коли активні два канали, мозок створює асоціативну бібліотеку слів та образів за допомогою ментальних перехресних посилань між ними. Ого. Виявляється, скетчуючи, можна краще запам'ятати і відновлювати в пам'яті події. Крім того, згадайте як ви засинали на лекції чи нараді: конспектування під під монотонний діалог присипляє, малювання інтелектуальних скетчів будить.

 Поради письменику: Автор малював ілюстрації для Реворка, зацініть самі малюнки та процес їх підготовки.
Оцінка: 9 з 10

 Купити на Kniga.biz.uа

Куточок статистики:
Прочитано:

  • паперових книг - 5;
  • електронних книг - 2;
  • художніх - 2;
  • нон-фікшн - 5;

Витрачено - 285 грн.

 Попередні випуски:

 Випуск №1;
Випуск №2;
Випуск №3;
Автор: на
Ярлыки: , , , , , ,

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Подписаться на: Комментарии к сообщению (Atom)