Бути Елоном Маском

Нікола Тесла і компанія поки що не знають про Елона Маска

На днях я дочитав біографію власника Тесли, СпейсІкс та СоларСіті Елона Маска. В цьому не було б нічого особливого, якби Елон Маск не був неймовірно, надзвичайно, невимовно крутим. Настільки крутим, що для мене він заповнив вакансію ГерояНашогоЧасу, вільну після смерті Стіва Джобса. Спробую показати, які особливості характеру чи поведінки Маска роблять його Маском.

Йти до мрії

Елон багатий та знаменитий. Він продав два ІТ-стартапи, заробив близько двохсот мільйонів доларів і зрозумів, що час на іграшки з компьютерами закінчився. Настала пора міняти світ.

Ще в школі Елон визначив важливі для себе справи: альтернативна енергія та колонізація космосу. Починає Елон з другої. Маск бачить єдину можливість визволити людей із Землі — заселити Марс. Він заходить на сайт НАСА, щоб скачати і детально розглянути план переселення і помічає, що такого плану і близько не існує! Він думає. Ага, для того, щоб колонізувати Марс, потрібно з чогось почати, доставити туди хоч щось. Наприклад, мишей. Чи теплиці. Чи мавпу. Щоб щось доставити, потрібні ракети. Ракети — це дорого і складно. На ринку ракет монополія, країни та комерційні організації купують їх у росіян. Елон летить в Росію, де місцеві ракетні монополісти на питання «скільки це коштує», відповідають в стилі «а скільки в тебе є». Така ціна не влаштовує Маска і він створює власну ракету. Три невдалих запуски, роки роботи, балансування на грані банкротства, і з четвертого разу ракета долітає до орбіти.

Ціль колонізувати Марс маячить на горизонті, якраз десь за тією орбітою, але зараз Маск зосереджений на побудові дешевих ракет. Спочатку він робить просто ракети, потім — величезні ракети, потім шатл «Дракон» для транспортування людей, і ще кучу побічних продуктів. Ці розробки не тільки наближають Елона до цілі доставити мишу чи мавпу на Марс, а й підкормлюють грошима велику мрію. 

Схожа історія і з Теслою. Тесла — компанія, що розвиває першу важливу для Маска область: альтернативну енергію. Машинки Тесла їздять на батарейках, а заряджати їх можна на фірмових заправках Тесла, що живляться від сонячної енергії. На перший погляд компанія робить дорогі круті електромобілі, але не тільки. Разом з цим, Маск покриває штати сіткою електрозаправок, будує Гігафабрику, що постачатиме величезну кількість батарей.

Тесла не тільки екологічно правильна: вона швидка, безпечна, красива, зручна та розумна

Ми не можемо впевнено сказати, чим займатиметься компанія через п’ять років. Ви скажете — продавати прикольні машинки, а я не здивуюсь, якщо торгуватимуть сонячною енергію. Або придумають нову енергією, яка довезе мишу (чи мавпу) до Марсу. В цьому підхід Маска. Він ставить перед собою величезну ціль, мрію, яку не може проковтнути відразу. І він їсть її по шматочкам, підбираючись з різних сторін. Він розбиває її на багато етапів, до кожного наступного з яких можна дотянутися рукою. І з таких рук прокладає дорогу до Марсу.

Думати нестандартно

Маск — нестандартний персонаж. Ешлі Венс, автор біографії, розмовляє з Елоном про життя. Маск якраз розвівся, його час належить трьом компаніям і трьом синам. 

«Дітям я приділяю достатньо часу, проблема в тому, що у мене немає подруги. Скільки часу витрачати на подругу? П’ять годин в тиждень? Десять?»

Маск серйозно розмовляє про речі, які іншим здаються не достойними серйозної розмови. І це стосується не тільки часу, необхідного на подругу. Він на повному серйозі роздумує над проектом запуску тисяч супутників в атмосферу для створення космічного інтернету. Або над проектом Гіперпетлі — жолоба для надшвидкої доставки людей та автомобілей з одного міста в інше. Або про Марс. Про те, як доставку людей на Марс можна перетворити на рейс Київ-Шанхай. Як організувати колонію, що зможе підтримувати своє життя сама. Як Марс стане чимось на зразок Америки часів переселення — нерозвіданим місцем, повним можливостей.

Різниця між Елоном Маском і божевільними, які теж не проти обговорити польоти на далеку планету, в тому, що Маск доб’ється своєї цілі. Він зробить людство міжпланетним видом. Якщо вистачить часу.

Займатись важливим

Уолтер Айзексон, автор книги про Стіва Джобса, розповідає, як Джобс переманює менеджера з Кока-Коли. Стів гуляє з ним у вихідні, філософствує, розписує переваги Еппл. У вирішальний момент Стів допомагає: ти можеш і далі продавати підсолоджену водичку, а можеш міняти світ. Джобс поміняв світ, але поряд з ракетами, сонячною енергією та Теслою, айфони та айпади здаються підсолодженою водичкою (вибач, Стів).

Учити фізику

Цієї інформації немає в книзі, але для розуміння Маска вона цінна.

Елон розмовляє з ведучим на конфереції ТЕД. Ведучий запитує як людина може бути таким новатором? Як одній людині вдалось запустити такі різні і такі зухвалі проекти? Чим таким особливим наділена ця людина?

Маск спочатку каже, що він багато працює. Дуже багато. Але ведучого не задовільняє відповідь. Можна нам вашого секретного соусу? Можна ми поллємо ним нашу систему освіти? Можна навчитися бути вами?

Маск: 

Я вважаю, що є чудовий каркас для мислення. Це фізика. Міркування на рівні базових принципів. Потрібно звести справу до фундаментальних істин і думати на їх основі, на противагу мисленню аналогіями. Протягом більшої частини життя ми мислимо аналогіями, тобто повторюємо за іншими людьми з невеликими відхиленнями. І ми змушені так робити, інакше б просто не продерлися через повсякденні турботи. Але якщо ви хочете зробити щось нове, потрібно застосувати підхід фізики. Фізика по суті полягає в пошуку нових парадоксальних відкриттів, як квантова механіка. Вона абсолютно не інтуїтивна. Я думаю, це дуже важливо, і не менш важливо слухати критику, домагатися її, особливо від друзів. Ця порада звучить просто, але мало хто прислухається до неї, а вона неймовірно корисна.

Те саме відео з ТЕД, де Маск розповідає про важливість фізики 

Тяжко працювати

Ешлі Венс пише, що Маск виглядає жахливо. Вага постійно міняється: чим більше проблем, тим більше кілограмів. Кола під очима наводять на думку про єнота. Маск курсує між двома компаніями та дітьми, не знаходячи часу на дружин. Він одружився, розвівся, одружився на іншій жінці, розвівся з нею, потім одружився вдруге, а потім знову розвівся. "Можливо, ми знову зійдемося".  Розкриваючи секрет свого успіху, Елон каже, що багато працює. Справді багато.

Якщо надумаєте досягати цілей масштабу Масковських, скоріше за все, багато чим доведеться пожертвувати. Великі справи не робляться з 5 до 8. І що найгірше, ці жертви не обов'язково принесуть успіх.

Зараз Маск стрімко йде до звання найбагатшої людини світу. Він творить революцію, і разом з тим розвиває аерокосмічну сферу, альтернативну енергію та електроавтомобілі. До Маска жодній комерційній організації не вдавалося запустити ракету на орбіту, до Маска електрокари не визнавали кращими моделями року.

Елон на коні, але були моменти, коли його бізнес висів на волосині. Коли до банкротства залишалися лічені дні, коли доводилось продавати або закладати всі цінні речі, щоб платити людям зарплату. Що підтримувало Маска в часи, коли він лежав побитий усім світом?

Віра в мрію.

В книзі написано, що Маску притаманний особливий вид емпатії. Він може бути грубим з близькими чи не розуміти своїх працівників, але він розуміє проблеми і болі усього людства загалом.

Я переконаний, що існує величезна прірва між захоплюючею долею людства, яке підкорює космос, досліджує зірки і планети, і долею людства, що ув'язнило себе на Землі і несеться до неминучої гибелі.

І коли у тебе такий дар, немає іншого виходу, як протягувати руку все ближче і ближче. До своєї мрії.

P.S. В процесі роботи над заміткою, з'явилась новина про те, що СпейсХ вдалось посадити свою величезну ракету-носій Фалькон 9. Ракета доставила 11 супутників, повернулась на космодром і преземлилась. Здійснила вертикальну посадку, як пишуть в новинах. Ця подія - ще один дуже важливий крок до колонізації Марсу і ще один крок до мрії Маска. Раніше ракети були одноразовими, що робило їх запуск астрономічно дорогим.

Подивіться відео. Для мене найцікавіше в ньому не політ чи приземлення ракети, а емоції людей. В наших з вами офісах рідко можна побачити таку радість від досягнення результату.

Прочитав - і не забув. Випуск №6

Короткий огляд книг, які прочитав.

1 | 2 | 3 | 4 | 5

1. Дизайн для реального світу (Віктор Папанек)

Краса цієї книги в цілісності автора, тексту і упаковки. Папанека треба читати в паперовому варіанті, насолоджуючись якістю паперу, розглядаючи малюнки, смакуючи приклади і повільно переходячи з розділу в розділ.

Книга про дизайн. Про хороший, правильний дизайн. Не про замальовування картинок в Фотошопі, а про вирішення проблем, проектування, інжиніринг.

Вирішення проблем Папанек бачить найважливішим умінням дизайнера.

Важнейшей способностью дизайнера является его умение осознавать, выявлять, определять и решать проблемы. На мой взгляд, в дизайне главное - это чувствовать смысл проблем, быть их "первооткрывателем" и уметь обозначить проблемы, которые еще не осознаны, не выявлены, и придумать, как их решать. Количество и сложность таких проблем возросли настолько, что нужно постоянно находить все новые и все лучшие решения.

Алгоритмам пошуку рішень Папанек присвячує цілий розділ. Уявимо, що перед вами проблема, і її треба вирішити. Що робити? Думати! Яким чином? В яку сторону? "Дизайн для реального світу" допомагає в пошуку прийомів управління думкою. Папанек дає прикладні методи, що допомагають генерувати ідеї. Брейн-шторм - один (найпростіший) з таких методів.

Неможливо не відмітити і стиль автора: одне задоволення читати такого правдоруба! Критикою обливаються влада розвинутих країн, еліти, естеблішмент, винаходи, теорії, люди.

Дивно, але Папанек - людина з таким практичним мозгом - соціаліст. Всю книгу він наголошує, що сильніші мають допомагати слабшим, і що нам пора припинити оскверняти землю жахливо спроектованими предметами та будівлями. 

Мы уже понимаем, что помогать какой-нибудь слаборазвитой стране деньгами, продуктами или иными припасами бесполезно. Точно так же безрезультатны оптовые продажи на экспорт «фабрик под ключ» или «одномоментных технических экспертов».<...>

Помощь развивающимся странам порождает ненависть, подобную той, какую калека испытывает к своему костылю.

Допомагати треба так, щоб люди зрозуміли, що вони і самі можуть все виправити, щоб вони сприйняли ситуацію, як виклик.

Нищета – не вечный удел, а вызов судьбы, которому можно успешно противостоять.

В книзі багато прикладів "простого" дизайну.

Полоска Шакіра. Вирізається з тонких листів кольорового пластику для самостійної діагностики виснаження.

Книгу варто читати не тільки дизайнерам, але й усім, хто любить думати, хто вирішує проблеми, хто фанатіє від якісно зробленої і зі смаком написаної паперової книги.

Оцінка: 8 з 10

Див. також

Надихаючий виступ Шимона Переса, який розповідає про становлення Ізраїлю, в українському перекладі.

2. Переломный момент (Малькольм Гладуелл)

Малькольм Гладуелл. Фотографія

Не з руки розповідати про книгу Малькольма Гладуелла в форматі міні-рецензій. Його роботи круті об'ємом інформації, якою автор закутує ідею. Вони подобаються вмінням взяти думку, підняти повище, роздивитись з різних сторін і за допомогою історій провести читача зі стадії нерозуміння до стадії повного засвоєння. Як він розповідає історії! Не дивно, що журналіст Нью Йоркера круто пише, але те, що він пише так! Нелюдська здатність структуровано і чітко донести до читача набір історій, які запам'ятаються.

Я мрію, що колись візьму усі книги, які написав Малькольм, порозкидаю їх кругом себе і приймусь за пошук філософського каменю розповідача історій. Є формула, точно має бути. Як вибудувувати нитку сюжету, як починати розповідь, на чому акцентувати увагу, які слова використовувати, які образи. А головне, як зробити так, щоб читач не міг відірватися від книги.

Але поки що поговоримо про "Переломний момент". Книга про епідемії і закони, по яким вони розвиваються чи затухають. Епідемії - це не тільки грип в школі, а й несподівана популярність марки одягу чи взуття, зменшення злочинності в Нью-Йорку чи жахливий стрибок числа самогубств на якомусь острові.

Гладуелл пише, що для старту епідемії потрібні один (або два, чи три) фактори: закон малого числа, фактор липучості та закон сили обставин. Візьмемо, наприклад, Майдан.

Янукович не підписав закон про асоціацію з Єврозоною (я можу плутати в деталях, поправляйте). Популярний журналіст Мустафа Найєм написав в блозі, що бере теплі речі і відправляється на Майдан. Його запис почали ретвітити і згодом на Майдані з'явився немаленький натовп. Але і не великий, нічого особливого. Справжня революція розпочалась після побиття студентів, коли вступив в силу третій фактор: закон сили обставин. Це був той переломний момент, коли кількість протестуючих змінилась кардинально. Новину про побиття яскраво показали по телевізору та в соцмережах. Хтось запостив відео брутального побиття екіперованими професіоналами із спецслужби беззахисних студентів. В кадр потрапили драматичні моменти: нажахані люди втікають до воріт церкви, щоб знайти порятунку, на фоні жалібно лунає церковний дзвін, окривавлена жовто-блакитна стрічка з брудним відбитком берца, здоворенний "беркут", що б'є ногою скрючену на землі людину. Важливо, що писали або говорили безпосередні учасники подій, або їх друзі чи родичі.Новину почали не просто ретвітити, до перепостів додавали особисті думки і заклики. "Так далі не може бути", "Я на Майдан", "Зберемо мільйон". До перших двох факторів додався закон сили обставин і епідемія протесту спалахнула.

Про такі епідемії і закони, по яким вони розвиваються, і розповідає Малкольм. Тільки описує все значно масштабніше, з великою увагою до деталей, до правди. І ще він просто неймовірно класно пише.

22 декабря 1984 года, накануне Рождества, Бернхард Гоетц вышел из своей квартиры в Гринвич Виллидж, Манхэттен, и направился к станции метро "Ай-Ар-Ти" на углу Четырнадцатой улицы и Седьмой Авеню. Это был худощавый человек в очках с волосами песочного цвета. В тот день он был одет в джинсы и ветровку. Спустившись на станцию, он вошел в экспресс № 2, который шел до центра города, и сел рядом с четырьмя молодыми чернокожими парнями. Всего в вагоне было человек двадцать, но все они сидели в другом конце, держась подальше от четверых подростков, потому что они, как выразился потом один из свидетелей, "хулиганили" и "буйствовали". Б. Гоетц, похоже, этого не заметил.

"Как делишки?" — спросил Гоетца один из четверки, Трой Кэнти, когда тот появился в вагоне. Кэнти почти улегся на скамью вагона метро. Потом Кэнти и еще один подросток, Бэрри Аллен, подошли к Гоетцу и попросили у него пять долларов. Третий юнец, Джеймс Рамсер, жестом показал на подозрительную выпуклость в своем кармане, будто у него там пистолет."Что ты хочешь?" — спросил Гоетц."Дай мне пять долларов", — повторил Кэнти.
Б. Гоетц посмотрел на него и, как сказал впоследствии, увидел, что у Кэнти "блестели глаза, и ему было весело… Он улыбался во весь рот". И вот каким-то образом эта улыбка и эти глаза вывели его из себя. Б. Гоетц полез в карман и достал оттуда хромированный пятизарядный "Смит энд Вессон" 38 калибра и выстрелил по очереди в каждого подростка. Когда четвертый член этой шайки, Даррел Кэби, лежал на полу и кричал от боли, Гоетц подошел к нему и сказал: "А ты, похоже, в норме. Вот тебе еще". После чего всадил ему в позвоночник оставшуюся пятую пулю, которая парализовала его на всю жизнь.

Книгу Гладуелла варто читати всім. З користю та правдивістю його ідей можна сперечатись. Той факт, що проза Малкольма надзвичайно цікава і допомагає по-іншому поглянути на знайомі речі, - заперечити неможливо.

Оцінка: 8 з 10

Див. також
Гладуелл розповідає, як керувати епідеміями в інтерв'ю (zip, 13K).
Сайт Гладуелла з книгами та статтями.

3. Камасутра для оратора (Радислав Гандапас)

Гандапас досконало розібрався в темі публічних виступів, бо дуже погано її знав. Є такий тип авторів. Візьмемо Олексія Каптєрєва, автора "Майстерність презентацій". Одного дня начальник Олексія попросив того зробити презентацію для клієнта. Каптєрєв підготував слайди, провів презентацію. Справився він настільки круто, що клієнт попросив "щоб цей співпробітник більше ніколи нічого не презентував для нього". Так ми отримали людину, яка зробила із презентацій - розробки, дизайну слайдів та демонстрації - науку і розжувала цю науку кожному із нас.

З Гандапасом схожа історія. Одна із його знайомих якось сказала: "Як він може вчити людей комунікаціям. Комунікації - те, з чим у нього великі проблеми". Можливо, це маркетинговий прийом, але в першій главі книги Радислав зі смаком описує свої поразки під час публічних виступів: як він розповідав вірш на табуретці на Новий Рік, здавав екзамени чи виступав на концертах.

Що хочу сказати: автори, які починали з нуля (чи з мінуса) стартують із виграшної позиції. Вони можуть поставити себе на місце новачка і провести його за ручку по темі. Отак починай, а тут обережно, там треба швидше, а там не поспішай. Автори, які народились із зіркою в лобі, не наділені цим даром. Їх книги зазвичай виходять дуже, занадто розумними, розрахованими на геніїв.

"Камасутра для ораторів" добре розжовує процес публічних виступів, роблячи акцент саме на виступах, на сцені. Де стояти, як говорити, куди дивитися, як жестикулювати, куди засовувати руки, а куди ні (підказка: мужикам в кишеню краще не засовувати).

 Є цікаві моменти по підготовці. Мені сподобався сам підхід до розробки презентації:

Не нужно даже писать конспект. И даже тезисы не нужны. Начните, наоборот, с произнесения речи. Когда вы прочтете следующую главу, структура выступления будет складываться в голове мгновенно. Вам теперь нужно произнести вашу речь, будто вы выступаете уже сейчас. Экспромтом. Не останавливайтесь, не исправляйтесь, не начинайте сначала. Произнесите всю речь от начала до конца так, как она вам видится в этот момент. Как только закончите, произнесите ее еще раз. Именно произнесите, я на этом настаиваю. Не просто проговорите ее про себя, а именно произнесите. Пусть негромко, пусть даже вполголоса, но вслух. Сделайте это еще несколько раз. Пусть это будут разные варианты. Пусть при шестой попытке вы упустили замечательный пример, который ловко ввернули при третьей. Пока ничего не фиксируйте. Возвращайтесь к репетиции снова и снова. По мере продвижения к окончательному варианту подключайте жестикуляцию мимику. Постепенно начинайте засекать время и подгонять выступление под регламент.<...>Через несколько дней, когда вы заметите, что уже несколько раз подряд повторяете выступление почти слово в слово, можно будет зафиксировать тезисы. Только не более семи пунктов. Выступление почти готово. Можно переходить к подготовке визуальной части и ответов на возможные вопросы.

Вистачає в книзі класичних презентаційних тем: як вибрати ціль, як їй слідувати, як будувати історію. Описані вони в стилі "презентації для чайників". Немає чого ловити тим, хто хоче дізнатися більше про дизайн, шрифти, верстку слайдів. "Камасутра" скоріше про емоції, про подачу, а не про форму.

Оцінка: 7 з 10
Див. також
Рецензія в блозі на книгу Каптєрєва "Майстерність презентацій"

4. 50 прийомів письма (Рой Пітер Кларк).

Когда мой приятель Том Френч впервые прочитал приемы письма, он дал моей работе следующую оценку: «Дружище, ты рассматриваешь письмо от клеточного до метафизического уровня»

Мало що можна додати до цього влучного коментаря. Рой Пітер Кларк розбив книгу на 50 глав, в кожній із яких розглядає прийом написання текстів. Він не намагається структурувати свою книгу, не робить вигляд, що назавжди закриває тему правильного написання текстів, він просто дає поради. Від клітинного (сила та структура абзаців, роль розділових знаків) до метафізичного рівня (планування текстів, збір матеріалу, організація процесу).

Цю книгу варто почитати всім, хто пише щось довше за смс. Крім того, що вона корисна, вона дуже цікава. Вчитайтесь в абзац, де автор пояснює відмінності і силу коротких та довгих речень.

Теперь послушайте. Я изменяю длину предложения, и я создаю музыку. Музыка. Письмо поет. У него приятный ритм, мелодика, гармония. Я использую короткие фразы. И я использую фразы средней длины.А иногда, когда я уверен, что читатель отдохнул, я увлеку его фразой подлиннее, фразой, полной энергии, фразой-крещендо, с барабанной дробью, с ударами тарелок, со звуками, которые говорят: послушай, это что-то важное. 

Це реально круто. Якщо можна порівняти прозу з музикою - то ось вона, музика нон-фікшн. Обов'язково напишу серйозну рецензію.

Оцінка: 9 з 10

5. Парадокс Перфекціоніста, Тал Бен-Шахар

Із категорії книг, весь зміст якої можна було оформити твітом. Можливо, у автора не було акаунта в Твітері, тому він вирішив написати книгу.

Перфекціонізм - психологічний термін. Перфекціоністи - це ті, хто думає, що в житті є тільки позитив, що помилок не можна допускати, що графічне зображення їх кар'єри - пряма лінія, що злітає вверх. Перфекціоністи - нещасливі люди. Вони впевнені, що без досягнення наступної цілі життя припиниться. Вони вважають, що після невдачі ніколи не зможуть піднятися. Перфекціоністи не отримають задоволення від процесу, тому що засліплені жагою кінцевого результату. Але після того, коли його досягають, щастя в їх житті не прибавляється.

Бен-Шахар образно приводить приклади перфекціоніста та оптималіста. Перфекціоніст у нього - це Сізіф. Тільки Сізіфа покарали боги, а перфекціоніст карає себе сам. Йому нічого не достатньо для задоволення: ні успіху, ні перемоги, ні досягнутої цілі. Він ніколи не відчуває ні насолоди, ні захвату - вічне перекатування каменюки. Напротивагу Сізіфу є Одісей. Вертаючись додому після війни, він немало натерпівся. Циклопи, канібали, Каліпсо, Сцили та Харабди... Пройшло багато років, багато поганих днів і хороших моментів, і в кінці своєї подорожі, повної захвату та відчаю, Одісей повернувся до дружини.

Счастливая жизнь состоит из непрерывного потока позитивных эмоций, и человек, который испытывает чувство зависти, злобы, разочарования, печали, страха или озабоченности, на самом деле несчастлив. В действительности люди, которые не испытвают этих обычных неприяных чувств, или психопаты, или покойники. Наша способность периодически переживать подобные эмоции всего лишь доказывает, что мы еще живы. Парадоксально, но, не позволяя себе испытывать негативные эмоции, мы ограничиваем и возможность ощущать себя счастливыми. Все наши чувства проходят по одним и тем же эмоциональным каналам, поэтому, блокируя негативные эмоции, мы косвенным образом блокируем и позитивные. Не находя выхода, эти негативные эмоции лишь развиваются и обостяются. А когда они в конечном счете вырываются наружу - а со временем это так или иначе происходит, - то захлестывают нас. Неприятные эмоции - это неотьемлемая часть человеческого опыта, и, следовательно, отказ от них в итоге означает отказ от своей человеческой природы. Чтобы жизнь полной, насыщенной - счастливой - жизнью, мы должны позволить себе испытывать весь спектр человечеких эмоций, иными словами, быть людьми. 

Автор всю дорогу намагається сказати, що для кар'єри та здоров'я корисніше бути оптималістом, а не перфекціоністом. Зі свого боку хочу застерегти: прочитання книги не має давати індульгенцію поганій роботі. Суть не в тому, що видавити з себе хоч якийсь результат - це вже добре. Суть в тому, що досягнення ідеального результату - складний процес. На початку кар'єри кожен професіонал був початківцем, робив помилки, шукав ідеалу, терпів невдачі. Так що не беріть все близько до сердця, людиною бути людиною нормально. А перфекціоністом - ні.

Оцінка: 6 з 10
Див. також
Порада на сайті "Бюро Горбунова" про те, чому перфекціонізм - це круто.

Чого можна навчитись у проблем

Ми з дружиною та однорічним сином гуляли в парку. Льоша бігав по доріжкам, завертаючи у траву. Балувався. Потім упав і заплакав. Я підбіг, побачив окривавлену руку малюка і взяв його до себе. Ми помчали додому, обробили руку хлоргекседином та перекисом, перемотали, зателефонували на швидку. Через 20 хвилин приїхала машина, лікар подивився на рану і сказав зашивати.

Така передісторія. Далі — мої роздуми, пов’язані з нею.

В кожній проблемі потрібно шукати свої промахи

Хто винен?

Той, хто кинув розбиту пляшку. Якби Дарвін завітав під час своєї подорожі в Україну, він би зробив висновок, що люди пішли від голубів. Те, як більшість наших співвітчизників поводить себе із сміттям — копія функціонування травної системи пернатих. Залізний аргумент людини-голуба: «На вулиці мало смітників, мені що, додому нести»? Ще один варіант озвучив мій друг. Він заспокоював себе, що викидаючи сміття на вулиці, робить добру справу — забезпечує роботою комунальників.

Комунальники. Наші податки йдуть, у тому числі, і на зарплату комунальникам. Їх робота — прибирати сміття. Але в цьому випадку я б на них сильно не розраховував. Впевнений, у випадку суперечки у них в запасі знайдеться багатенько відговорок.

Наприклад:

«Пляшку кинули годину перед тим, як ви прийшли. Ми вранці прибирали. Точно пам’ятаю, під парканом особисто все вишкрібав». 

Я. З кожної проблеми непогано брати уроки на майбутнє. Маленька дитина потребує ретельнішого догляду. Треба дивитися, куди вона йде, а не дякувати богу, що сьогодні п’ятниця. Хоча Льоша порізався в 50-ти метрах від шести здоровенних баків зі сміттям, і в 20-ти від урни, хоча розбиті пляшки мали прибрати відповідні служби, треба жити в реальності.

Щоб зібрати все скло, яке трапляється на прогулянці, доведеться носити з собою чехол від 5-тиметрового надувного матрасу, який нам подарували. Але якщо це зменшиться ймовірність порізів — ми потерпимо.

Дарвін просить не розкривати таємницю голубів

В державній медицині немає нічого страшного

«Збирайтесь, їдемо зашивати. Візьміть гроші на дорогу назад, ми тільки туди завеземо», — бригада швидкої терпеливо почекала поки ми зберемо речі, з вітерком та мигалками доставили, передали в руки хірургу і поїхали далі.

Від лікарів зі швидкої ми не почули ніяких натяків типу, ой як зраз тяжко, ой ми перекись потратили, ой нам дітей кормити — спокійні професіонали. Тільки коли запитав, як там реформи в медицині проходять, то розповіли і про мобілізацію лікарів на фронт, і про суттєве зменшення закупки препаратів, і про урізання зарплати. 

В хірургічному відділені попросили купити набір для операції за 100 грн., забрали сина, наклали шви за 5 хвилин, принесли, виписали направлення на перев’язку і відправили додому.

Тут варто зазначити, що лікарні у нас виглядають ніби знімальна площадка серіалу «Нікербокер», а лікарі, медсестри і санітари рідко посміхаються і говорять ввічливі слова. Не все гладко. Але в критичній ситуації я віддам перевагу злому Хаусу, а не м’яснику з голівудською посмішкою.

Кадр із фільму "Лікарня Нікербокер". Йде операція! Джерело фото: Kinopoisk.ru

В Україні легко заробити в сфері послуг

Наступного дня нам треба було перев’язати рану і зробити профілактику правця. Державні поліклініки (сюрприз!) в суботу не працюють, і по телефону в приймальній однієї з них порадили перемотати руку самостійно. Хороша порада, але перший раз ми боялися, тому зателефонувати в приватні клініки.

В одній з них — Добробуті — дружині озвучили прайс: 150 грн. перев’язка, 395 грн. консультація хірурга. Я перетелефонував і сказав, що ми справимось без консультації, що рану зашивав дипломований спеціаліст, що на дитину напала не акула, а пляшка з-під пива.

— побудьте на лінії, я уточню у хірурга.

*тра-ля-ля, тра-ля-ля*

— дякую, що залишались на лінії, хірург згідний зробити тільки перев’язку, без консультації.

Саме в Добробуті відкрилось прозріння: робити бізнес в Україні легко. Робити бізнес в сфері послуг — елементарно.

Добробут не схожий на знімальний майданчик «Нікербокера». У коридорах нові дорогі іграшки, на стіні телевізор з мультиками, кабінети оснащені не тільки лікарями, а й інвентарем, на поверсі зустрічає хостес, яка проводить по кабінетам. Справа в деталях. 

Маркетологи назвали б це «точками контакту». Це всі ті дотики, в яких компанія контактує з вами. Телефонний дзвінок, форма на сайті, чек, ресепшин, кабінет, лікар — все. І найнеприємніше: крутість компанії оцінюється по найслабшій точці. Якщо у вас буде супер-офіс в центрі Києва з Олівією Уайлд в якості адміністратора, а не телефоні сидітиме сусід-алкаш з моєї колишньої квартири Гена, ніхто не дійде в офіс. Ніхто не побачить Олівію Уайлд. Гена всіх пошле.

Ближче до Добробуту. На дверях висить табличка «Невропатолог». Нам треба терапевт. Хостес каже заходити. Ми натякаємо, що ще трохи, і нам потрібен буде лікар, який вилікує від когнітивного дисонансу. Запевняє, що «просто табличку не поміняли — там сидить терапевт». Віримо на слово, заходимо. Так, терапевт.

Згодом історія повторилась. Інші клієнти запитали, чи не повинно їх насторожувати те, що на табличці написано «невропатолог». Хостес, недочувши:

— Меня это не настораживает, табличка — это только табличка. Там терапевт.

Це не головне. Найбільший ляп: коли я розглянув чек, то зрозумів, що туди включили скромні 395 грн за консультацію хірурга. Сперечатися було вже пізно.

Ви запитаєте, як можна було не помітити включення цих додаткових грошей відразу? Просто на фоні всієї суми вони були каплею в морі. 

Так, оплата праці хірурга в Добробуті наближається до зарплати Кріштіано Роналду. 5 хв — 545 грн. Відмінусуємо півметра бинту, стерильну серветку, шприц, 5 кубиків перекису, ще одну серветку — це десь десятка — і отримаємо ціну хвилини: 107 грн.

Комерційна організація може виставляти ціни на свій смак, але включати в чек те, про що не домовлялися — прокол. Зіпсована точка контакту. Найгірше, що я не можу гнівно написати типу ноги моєї тут не буде. Я б і з радістю, але куди податися?

Справа ж не тільки в Добробуті. Справа в таксистах, адміністраторах, продавцях, водіях трамаваїв, банкірах, вахтерах, консультантах в торгових центрах, поштарях... Справа в тому, що працівники сфери послуг не можуть обслуговувати інших людей.

Коли приходиш на почту, і запитуєш чи не прийшла часом посилка зі Швеції на вулицю Новікова-Прибоя, краще, що тобі можуть відповісти: фамілію мені кажи, а не вулицю. В гіршому випадку поштарка буде ситіди перед тобою в тому самому светрі, який мав прийти зі Швеції і розводити руками.

Таксист, коли прийшла смс з підтвердженням машини, телефонує і просить «повысь тарифчик». А потім всю дорогу під хрипучий задимлений шансон ниє про пробки і вимагає доплати до нового, підвищеного тарифу.

Кондуктор в трамваї спочатку запропонує вже пробиті талончики на проїзд, а наприкінці поїздки попросить, щоб ти їх віддав. А потім разом зі своїми колегами не вийде на роботу: зарплату ж не платять. 

Люди не розуміють тонкостей і шаблонів поведінки. Не розуміють свого призначення: допомагати людям, обслуговувати їх. Не розуміють сили деталей, не розуміють, що табличка — це не просто табличка. В їх уяві засів стереотип, що сфера обслуговування — це для тупих і студентів. «Краще я вдома посиджу», — думають вони. А коли сидіти вдома не вистачає грошей, йдуть кондуктором в трамвай і влаштовують вендету своїм мріям і сподіванням, зганяючи злість на пасажирах.

Або на пацієнтах клініки.

Прочитав - і не забув. Випуск №5.

Короткий огляд книг, які прочитав. Випуск №5.

1 | 2 | 3 |4

1. Мистецтво пояснювати (Лі Лефавер)

Про уміння донести свої думки. Придумати, запакувати і представити. Як часто буває з такого роду книгами, здається, що елементарну річ, притаманну людям від народження, занадто сильно роздувають. Ми сто раз на день комусь щось пояснюємо, для чого писати книги про це? Але якраз із поясненнями така історія, що їх багато, але зате вони погані. Ми ніби говоримо на одній мові, але нечасто розуміємо один одного. Надмірне вживання термінів, насищеність тексту зайвими словами, наміренне ускладнення, канцелярщина - все це приводить до того, що слова та сенс тонуть в морі спаму.

Згадайте школу, університет. Все там було зрозуміло? З висоти прожитих днів думаєш, ну невже не було способу простіше і зрозуміліше розповісти про фізику чи вищу математику? Викладачі ставали на трибуну, і говорили, говорили зі своєї висоти, не думаючи про те, що студенти без поняття про існування деяких термінів чи законів. В цьому і проблема. Хороше пояснення не буде жити без уміння дистанціюватися від власних уявлень і поставити себе на місце слухачів. Не зациклюватися на описувані, не давати визначення чи інструкції, а пояснювати - так запакувати факти, щоб вони стали зрозумілими. 

Через це і виникла книга. Автори розповідають про використання пояснення як стратегію вирішення проблем. Як використовувати правильні пояснення в світі бізнесу і в світі законсервованого професіоналізму. Вони вчать прийомам і вчать знаходити за деревами ліс. І показують приклади. 

Їх бізнес заснований на поясненнях, тому їм можна вірити.

Приклад роботи. "Зомбі простою англійською".

Книгу рекомендую.

Поради письменику: книга - це і є одна велика порада письменнику, особливо якщо це письменник пише нон-фікшн книгу.

Оцінка: 8 з 10

Купити на Kniga.biz.uа

2. Пінбол-ефект (Джеймс Бьорк)

Поради письменику: Пінбол-ефект цінний не тільки начинкою, але і формою. Автор розповідає в передмові:

Это двадцать рассказов-путешествий по великой паутине перемен. Существует много способов прочесть эту книгу. Самый простой — прилежно читать от начала и до конца, как делали наши предки еще три с половиной тысячи лет назад, когда изобрели алфавит. А можно и так, как вам всегда запрещали читать в детстве. В книге повсюду попадаются своего рода «порталы пространства-времени», где один рассказ пересекается с другим. Порталы обозначены координатами, указывающими путь.По координатам вы можете переместиться (словно сквозь подпространство) в другой портал другого рассказа, продолжить свое путешествие по паутине до следующего и, если пожелаете, совершить еще один прыжок сквозь пространство и время. Координаты портала выглядят вот так:

Поскольку в книге 447 порталов, существует и 447 способов ее прочесть. Я не советую вам этого делать, но если вы решитесь попробовать, то в полной мере ощутите ту скорость и непредсказуемую траекторию, с которой движется пинбольный шарик истории.

В цих двадцяти історіях зашито розповіді про сотні винаходів і про сотні винахідників. Автор ставить перед собою дві цілі. Хоче показати, як тісно пов'язані між собою люди та їх винаходи в різних кінцях світу і в різні епохи. Наприклад, збільшення частки міського населення в Європі на початку двадцятого століття пояснюється відкриттям фосфору. Фосфор у вигляді солей використовували як добриво для рослин, що в свою чергу, дозволило збільшити урожаї, і змінило пропорції в кількості селян та городян. Окрема тема, як тоді добували фосфор. Найпростіший шлях його отримання в ті часи - розчинення кісток в сірчаній кислоті.

«Англия лишает другие страны источников плодородия. В своем рвении они уже перекопали поля сражений Лейпцига, Ватерлоо и Крыма, а из катакомб Сицилии вывезли скелеты нескольких поколений. Ежегодно, обкрадывая нас, они отправляют к своим берегам останки трех с половиной миллионов человек, а отходы сливают в море. Подобно вампиру Англия впилась в шею Европы — да что там, всего мира! — и пьет кровь других народов».

В книзі сотні таких - неймовірних - історій. Інколи вони настільки неймовірні, що справді відмовляєшся вірити в те, що автор подає як науковий факт. Мінусом нагромадження дикої кількості інформації є її погана засвоюємість. Після прочитання книги можна згадати парочку найцікавіших, але більшість забувається.

Так, відволіклись. Друга ціль Бьорка: навчити вмінню відчувати зміни і прослідковувати шлях їх розвитку. Інтерактивним текстом він показує, що саме обмін знаннями приводить до змін, і саме обмін знаннями - головний механізм інновацій в історії прогресу.

Уже совсем скоро темп жизни ускорится настолько, что профессия, которой человек учится, а затем посвящает всю свою жизнь, станет таким же анахронизмом, как перо и пергамент. Новые знания будут множиться так быстро, что нам придется непрерывно учиться, чтобы сохранить работу.Однако технологии не улучшат нашу жизнь, если мы не будем подготовлены к ним. Так как данные будут устаревать все быстрее, в новой реальности сам факт обладания информацией будет не так важен, как способность добыть информацию и соотнести ее с другой информацией.

Хоча ближче до кінця книга починає втомлювати об'ємом інформації, рекомендую почитати. Після неї уявлення про устрій та взаємозв'язки світу міняється, а в пам'яті залишаються цікаві історії винаходів, розповіддю про які не гріх козирнути в компанії.

Оцінка: 8 з 10

Купити у Теми

3. Откровення молодого романіста (Умберто Еко)

Збірник лекцій Умберто Еко не назвеш шедевром. Деякі глави, особливо ту, де автор розповідає про свою маніакальну любов до списків, треба пропускати з чистою совістю. З іншої сторони, не так багато людей на світі може розповідати про будь-яку річ так заковиристо і науково, як це робить Еко. Навіть про натхнення.

В процессе создания первого романа я понял несколько вещей. Во-первых, «вдохновение» — это непристойное словечко, которым пользуются хитрые писатели, пытаясь добавить себе художественной значимости. Старая поговорка гласит: гений на десять процентов состоит из вдохновения и на девяносто — из потения. Рассказывают, что французский поэт Ламартин частенько описывал обстоятельства, при которых он сочинил одно из своих лучших произведений: дескать, стихотворение явилось в совершенно законченном виде в момент внезапного озарения, снизошедшего во время прогулки по ночному лесу. После смерти Ламартина в его бумагах нашли огромное количество черновиков и вариантов этого самого стихотворения — поэт переписывал и оттачивал его долгие годы.

Возвращаясь к разговору о неторопливости вдохновения, скажу, что на сочинение «Имени розы» я потратил всего два года — по той простой причине, что не нуждался в проведении каких бы то ни было дополнительных исследований о Средневековье. Как я уже говорил, моя докторская диссертация была посвящена средневековой эстетике, и все мои дальнейшие изыскания относились к той же эпохе. За долгие годы я посетил несметное количество романских аббатств, готических соборов и проч. Решившись написать роман, я словно распахнул дверцы необъятного шкафа, в который десятилетиями складывал данные о Средневековье. Весь подручный материал был передо мною, оставалось лишь выбрать необходимое. Со следующими романами дело обстояло иначе (хотя если я выбирал определенную тему, то потому, что уже имел о ней некоторое представление). Вот почему на прочие романы у меня ушло куда больше времени: восемь лет на «Маятник Фуко», по шесть на «Остров накануне» и на «Баудолино». Написание «Таинственного пламени царицы Лоаны» заняло всего четыре года, поскольку речь в книге идет о моих детских литературных впечатлениях 1930-х и 1940-х, и, соответственно, для работы над ней я использовал массу материалов из собственной библиотеки: комиксы, пластинки, журналы, газеты — то есть весь мой личный сентиментальный архив.

Не дуже зрозуміло, навіщо читати цю книгу. Якщо хочете дізнатися щось про написання романів чисто з технічної сторони (як будувати сюжет, хто такий герой, для чого потрібна інтрига), - для цього є більш підходящі книги. Якщо хочете прощупати творчість науковим підходом, то у того ж таки Еко є серйозніші тексти на цю тему.

Книга підійде тому, хто хоче глибше зрозуміти самого Еко і його романи. Я б другий раз не читав.

Оцінка: 6 з 10

4. Переговори без поразок. Гарвардський метод (Роджер Фішер, Вільям Юрі, Брюс Паттон)

Не витрачайте час на цю книгу. Є декілька цікавих історичних кейсів, які, на жаль, не розбираються, як кейси (хто що сказав, як він це зробив, що подумав противник, що противник, подумавши, зробив, а як треба було робити правильно, які ще варіанти були), а просто приводяться наприклад. Якщо будете готуватися до перемовин за гарвардським методом, з усіма його техніками він-він та компромісами, неодмінно зазнаєте поразки. Це без сумнівів. Нудна та надумана книга. Гордо потрапляє в ТОП-3 найгірших 2014 року.

Поради письменику: якщо суть задуманого можна передати в статті чи навіть твіті, не обов'язково робити із задумки книгу.

Оцінка: 4 з 10
Купити на Kniga.biz.uа

5. Копірайтинг масового знищення (Денис Каплунов)

Не радив би копірайтерам починати вивчення предмету з цієї книги. Тут є поради і прийоми, але головне - авторський задум - побудований на помилкових передумовах. 

Автор заявляє, що текст базується на трьох китах: інтризі, логіці та цікавості. І не каже про правду. Текст, це треба запам'ятати, починається з правди!

Допустимо, вам замовили текст для сайту про бетономішалку. Копірайтер з книги "Копірайтинг масового знищення" відразу бачить "вбивчі" словосполучення типу "укатывает бетон", "станет лучшим другом на все лето" чи "с ее помощью Вы легко забетонируете Ла-Манш". Професіонал не буде уявляти текст з інтригуючими словосполученнями, поки не познайомиться з предметом. Він дізнається про об'єм ковша, швидкість обертів, ціну, умови оплати, особливості конструкції, можливість доставки і чесно про це напише. При цьому, спритно жонглюючи словами, реченнями та абзацами, побудує текст таким чином, щоб він відразу доносив користь саме цієї бетономішалки клієнту. Погодьтесь, коли люди шукають бетономілашку, одна із останніх речей, про яку вони думають, це інтрига.

Я наголошу: текст має розкривати правду, доносити людям факти. Не забувайте, що між галасливою інтригуючою рекламою та покупкою величезна відстань, і не варто збільшувати її КАПС-ЛОКАМИ та знаками оклику. 

Справедливості ради, Денис дає багато корисних порад, класно підбирає епіграфи до глав, щедро ділиться напрацюваннями, книгу можна полистати. 

"Копітайтинг масового знищення" стара книга, після неї у Каплунова вийшло багато нових, підозрюю, що вони корисніші. Денис веде блог. 

Оцінка: 6 з 10

Купити на Kniga.biz.uа

Які книги почитати. Книги на 2015 рік

Минулого року я запланував читання. 

Експеримент заключався в тому, що на початку року я визначив теми, в яких хочу розібратися глибше. 

Вибрав перелік книг, які стосуються цих тем, і строго його дотримувався. 

Також залишив місце для тих книг, які мені раптом захочеться почитати, а в переліку їх немає.

Результати експерименту мені сподобались, тому, з невеликими змінами, повторюю його і в цьому році.

Статистика за 2014

     Прочитав - 45 (не дотягнув до показника книга в тиждень). 

     Почав читати і не закінчив - 3.

     Передумав читати - 3.

     Прочитав книг, яких не було в переліку - 6.

     Купив - 7.

     Подарували - 2.

     Узяв у бібліотеці/друзів - 9.

Підхід до вибору книг

Щоб не витрачати час на нецікаві та некорисні книги, потрібно мати систему фільтрів, які будуть затримувати весь непотріб на вході.

Спочатку я збираю інформацію про корисні книги з різних джерел. Це книжкові спільноти в соціальних мережах, відомі люди, які багато читають і пишуть чи говорять про це, знайомі та друзі, думка яких мені важлива, сайти чи блоги видавництв. Також проводжу ціленаправлений пошук, якщо мене цікавить конкретна тема чи автор. Уявимо: хтось порадив книгу або я знайшов її самостійно. Я читаю, про що вона, приміряю зі своїми смаками та системою цінностей і, якщо річ підходяща, зберігаю посилання в спеціальній вкладці.

У кінці року таких посилань назбиралось дуже багато і я сів їх розгрібати. Переніс всі в нотатку у Еверноті, створивши розширений список. У цей список потрапило 107 книг.

Усіх їх вирішив розбити на три великі категорії:

• Художні книги (20 штук), основний список.
• Ділові книги (20 штук), основний список.
• Художні та ділові кники, запас.

Перші дві категорії - план на 2015 рік. Третя існує на випадок, якщо буде багато книг, які я не захочу дочитувати до кінця. Або багато тих, що не зможу знайти.

Правила, що допомагають більше читати

1. Витрачаю час на вибір книги раз у рік.
2. Намагаюсь чергувати художні та ділові книги.
3. Завжди ношу книгу з собою. При цьому намагаюсь, щоб при мені була паперова книга та читалка.
4. Припиняю читати, якщо книга не подобається (50 сторінок достатньо, щоб винести вердикт).
5. Використовую обрізки часу на читання. Обіди, чекання в чергах, пробках.

Перелік на 2015 рік

Цього року хочу глибше розібратися в наступних темах: виховання дітей, психологія, фрірайтінг, урбаністика, правильний сон та декілька інших тем.

Художні книги

     Годинник, Олексій Ремізов   січень

     Щегол, Донна Тартт  січень

     Маленький друг, Донна Тартт   на 2016

     Історія з кладовищем, Ніл Гейман     травень

     Волхв, Джон Фаулз  

     Гра в бісер, Герман Гессе  

     Долорес Клейборн, Стівен Кінг  

     Улісс, Джеймс Джойс   

     Холоднокровне вбивство, Трумен Капоте       жовтень

     Мексиканець, Джек Лондон       травень

     Фелікс Австрія, Софія Андрухович  

     Я - Шарлота Сіммонс, Том Вулф     серпень

     Витівки кепського дівчиська, Маріо Варгас-Льоса     викинув з плану

     Життя в борг, Ремарк   квітень

     Процес, Альбер Камю  

     Чорий принц, Айріс Мердок  

     Холодний дім, Чарльз Діккенс   березень

     Алієніст, Калеб Карр       грудень

     Літературний привид, Девід Мітчелл       червень  

     Музей покинутих секретів, Оксана Забужко       грудень

Ділові книги

     Покращення зору без окулярів, Вільям Бейтс  січень

     Давід і Голіаф, Малькольм Гладуелл    квітень

     Фрірайтінг, Марк Леві    травень

     Після трьох вже пізно, Масару Ібука 

     Перш ніж ваша дитина зведе вас з розуму, Найджел Латта    березень

     Льодокол, Віктор Суворов    травень

     Психлікарня в руках пацієнтів, Алан Купер    лютий

     Місто в теорії, Олена Трубіна 

     Банди Чікаго, Герберт Осбері    липень

     Майстерність вчителя, Дуг Лемов 

     Наука сну, Девід Рендалл       грудень

     Мікроурбанізм. Місто в деталях, Бреднікова, Запорожець 

     Кривавий спорт, американська доктрина та водоверть тупості, Хантер Томпсон 

     Керівництво професійного баристи, Скотт Рао     лютий

     Мужик, який прийняв жінку за шапку, Олівер Сакс    квітень

     Чорний лебідь, Насім Талеб   квітень

     Мікроби хороші і погані, Джесіка Снайдер Сакс 

     Як наша нервова діяльність формує наш внутрішній світ, Кріс Фріт    серпень

     Дизайн: форма та хаос, Пол Ренд 

     Бла-бла-бла, Ден Роем 

Позаплан

     Як привести справи в порядок, Девід Алан    травень

     Сон №9, Девід Мітчелл    липень

     Роздуми про особистий розвиток, Іцхак Кальдерон Адізес    червень

     На всіх парах. Мої роки в Топ Гір, Джеремі Кларксон    липень

     Змова багатих, Роберт Кійосакі    серпень

     Говори та показуй, Ден Роем    серпень

     Доставляючи щастя, Тоні Шей    вересень

     Будь кращою версією себе, Ден Вальдшмідт    вересень

      Англія, Англія, Джуліан Барнс    вересень

      Рисовий штурм та ще 21 спосіб мислити нестандартно, Майкл Мікалко    вересень

      Правило чотирьох секунд, Пітер Брегман    жовтень

      Ілон Маск, Ешлі Венс    жовтень

     _ _ _

Третю двадцятку не приводжу.

Як завжди, поради в коментарях приймаються.

Буду актуалізувати пост по мірі прочитання.