Ретроспектива: Дві сторони двох часів

Я написав цей текст на третьому курсі. 

Тоді я міг написати дійсно оригінальний текст на важливу тему. Не рецензію, не лайфхак по продуктивності, а річ, яка не тліє з часом. Пройшло більше 5-и років - актуальність тексту тільки виросла в ціні. 

На третьому курсі, коли мені довелось тісно познайомитися з бібліотекою, я часто задумувався не над темою курсової роботи, а над тим, як наші батьки умудрялися писати реферати, курсові і навіть дипломи?

Вчора мені треба було заповнити якийсь бланк і писати довелося ручкою. Це може прозвучати дивно, але я слабо уявляв як пишуться літери. Це не жарт. Сам факт возіння ручкою по листочку здавався якимось диким, архаїчним і дуже незвичним. Куди простіше стукати пальцями по клавіатурі ноутбука – і легше, і швидше. Та сама історія в бібліотеці. Шукаєш потрібний тобі текст, заносиш книжку на ксерокс, забираєш готові копії і відвозиш додому. Там листочки скануються, оцифровуються, за допомогою парочки кліків мишки стають готовим рефератом, курсовою чи навіть дипломом.

Вищеописана стратегія, яка, чесно кажучи, вкраде у вас не дуже багато часу (левова частка – очікування своєї черги біля ксерокса), є стратегією ботана. Можна зробити по-іншому: у віконці пошуку якогось гуглу чи яндекса вводиш парочку потрібних слів і через хвилин 20 у тебе є реферат, через годину – курсова, а через півтори – диплом. Це стратегія халявщика. Є ще люди, які не вважають відвідування бібліотеки справою честі, але і мають деякі крихти совісті, що заставляють їх зайти на торент, скачати там декілька книг і компонувати потрібну річ вже з них.

Наші батьки не могли вибирати між декількома стратегіями – у них був чіткий план. Приходиш у бібліотеку з рюкзаком, битком набитим ручками і зошитом, товщина якого здивує власників ноутбуків, а щасливих власників нетбуків відправить у стан глибокого шоку. Книжка не ксерилась, а – не дивуйтесь! – переписувалася. Тобто десять, двадцять, тридцять, а може і більше сторінок, переносилися із книжки в мегазошит. Переносилося шляхом переписування літер ручкою. Цей зошит, на якому зазвичай писали «чорновик», заносили додому і там, попиваючи чай і потихеньку сивіючи, вибирали головне. Це головне знову ж таки ручкою переписувалося на чисті листочки А4, під якими красувалася «зебра». Зрозуміло, що втомлена від писанини рука не завжди могла втримати чашку з чаєм, і тому часто такі чистові листки в один прекрасний момент з білих перетворювалися в біло-коричневі. Ясно, що такий поворот подій робив їх подальше використання неможливим і тому текст листка переписувався заново. І коли на зіпсованому листочку красувалося два-три рядки – біс з ним, але коли він був списаний до самого низу… Я не перевіряв, але впевнений, що самогубства серед студентів тоді були буденною справою. 

Навіть нікчемний реферат забирав роки життя, а написати диплом можна було лише в тому випадку, якщо працювати над ним ви починали з шостого класу. І це тільки один приклад того, як прогрес дарує нам час. Якщо зараз ви підете на першу пару і забудете флешку, то завжди можете подзвонити сусіду по кімнаті, який не практикує відвідувань перших пар, і попросити привезти її. Або зайти з телефону на вконтакт чи аську і повідомити його таким чином. Або написати смс. Погоджусь, що раніше ви не могли забути флешку, бо її ще не придумали, але могли забути сотні інших життєво важливих речей. Добре якщо у вас був приручений поштовий голуб, який би прилетів до вашої кімнати, постукав дзьобом у вікно, розбудив сусіда і показав крилом на записку, прив’язану до лапки. Але якщо голуба не було, то вам би довелося бігти самому, що, впевнений, забирало багато часу. Літаки, пральні автомати, електричні чайники, фени для сушіння волосся, міксери, кавоварки, пилососи – все це робить життя простішим, все дозволяє економити час. 

Але не все так просто. Прогрес дарує нам не тільки час, він розкриває очі на мільйони розваг. Дивно, але для розваг також потрібний час. Раніше чорно-білий телевізор міг показатися верхом насолоди, а зараз він є у кожного. І з чорно-білого перетворився на кольоровий, плазмовий, широкоекранний. Програма телепередач, скачана в інтернеті, заставляє подивитися «Україна має талант», «Танцюють всі», «Екстрасенси», «Підйом» (в записі звичайно – хто ж так рано встає), «Файну Украйну», «Фабрику зірок» (як це не соромно визнавати), X-фактор, «Велику різницю», «Прожекторперісхілтон» і кучу всього іншого. Якщо ви полюбляєте щось на зразок «Щасливі разом» чи «Солдати-1343453», то вільного часу у вас тупо немає. На торенті стоять закачки серіалів, які не показують наші канали, папка з фільмами під назвою «Мусово подивитися» все більше і більше розбухає. 

Ще один аспект – комп’ютерні ігри. Мені розповідали про людей, які буквально живляться від USB. Стіл, тарілка з салатом (не питайте звідки він береться і хто його готує – не знаю), комп’ютер, он-лайн гра і багато діб без сну. До повного комплекту не вистачає тільки судна. Соціальні мережі, наче губка, поглинають час. Поки ви зробите коктейлі усім друзям, попереписуєтеся з абсолютно випадковими людьми, залишите малюнок на стіні людини, з якою колись збирали гриби у лісі, підберете цитату для статусу – день змінить ніч, а літо – весну. 

Раніше диплом починали писати з шостого класу і в останню ніч перед захистом його таки дописували. Зараз диплом просто не пишуть, бо немає коли. Ніхто не сперечається з тим, що ручки, товстенні зошити і поштові голуби – нікому не потрібні речі і їхнє місце в історичних музеях. Головне, щоб скоро в цих же музеях не довелося шукати рідкісний експонат під назвою «людський розум».