пятница, 31 июля 2015 г.

Чого можна навчитись у проблем

Ми з дружиною та однорічним сином гуляли в парку. Льоша бігав по доріжкам, завертаючи у траву. Балувався. Потім упав і заплакав. Я підбіг, побачив окривавлену руку малюка і взяв його до себе. Ми помчали додому, обробили руку хлоргекседином та перекисом, перемотали, зателефонували на швидку. Через 20 хвилин приїхала машина, лікар подивився на рану і сказав зашивати.

Така передісторія. Далі — мої роздуми, пов’язані з нею.

В кожній проблемі потрібно шукати свої промахи

Хто винен?

Той, хто кинув розбиту пляшку. Якби Дарвін завітав під час своєї подорожі в Україну, він би зробив висновок, що люди пішли від голубів. Те, як більшість наших співвітчизників поводить себе із сміттям — копія функціонування травної системи пернатих. Залізний аргумент людини-голуба: «На вулиці мало смітників, мені що, додому нести»? Ще один варіант озвучив мій друг. Він заспокоював себе, що викидаючи сміття на вулиці, робить добру справу — забезпечує роботою комунальників.

Комунальники. Наші податки йдуть, у тому числі, і на зарплату комунальникам. Їх робота — прибирати сміття. Але в цьому випадку я б на них сильно не розраховував. Впевнений, у випадку суперечки у них в запасі знайдеться багатенько відговорок.

Наприклад:
«Пляшку кинули годину перед тим, як ви прийшли. Ми вранці прибирали. Точно пам’ятаю, під парканом особисто все вишкрібав». 
Я. З кожної проблеми непогано брати уроки на майбутнє. Маленька дитина потребує ретельнішого догляду. Треба дивитися, куди вона йде, а не дякувати богу, що сьогодні п’ятниця. Хоча Льоша порізався в 50-ти метрах від шести здоровенних баків зі сміттям, і в 20-ти від урни, хоча розбиті пляшки мали прибрати відповідні служби, треба жити в реальності.

Щоб зібрати все скло, яке трапляється на прогулянці, доведеться носити з собою чехол від 5-тиметрового надувного матрасу, який нам подарували. Але якщо це зменшиться ймовірність порізів — ми потерпимо.

Дарвін просить не розкривати таємницю голубів
В державній медицині немає нічого страшного

«Збирайтесь, їдемо зашивати. Візьміть гроші на дорогу назад, ми тільки туди завеземо», — бригада швидкої терпеливо почекала поки ми зберемо речі, з вітерком та мигалками доставили, передали в руки хірургу і поїхали далі.

Від лікарів зі швидкої ми не почули ніяких натяків типу, ой як зраз тяжко, ой ми перекись потратили, ой нам дітей кормити — спокійні професіонали. Тільки коли запитав, як там реформи в медицині проходять, то розповіли і про мобілізацію лікарів на фронт, і про суттєве зменшення закупки препаратів, і про урізання зарплати. 

В хірургічному відділені попросили купити набір для операції за 100 грн., забрали сина, наклали шви за 5 хвилин, принесли, виписали направлення на перев’язку і відправили додому.

Тут варто зазначити, що лікарні у нас виглядають ніби знімальна площадка серіалу «Нікербокер», а лікарі, медсестри і санітари рідко посміхаються і говорять ввічливі слова. Не все гладко. Але в критичній ситуації я віддам перевагу злому Хаусу, а не м’яснику з голівудською посмішкою.


Кадр із фільму "Лікарня Нікербокер". Йде операція! Джерело фото: Kinopoisk.ru
В Україні легко заробити в сфері послуг

Наступного дня нам треба було перев’язати рану і зробити профілактику правця. Державні поліклініки (сюрприз!) в суботу не працюють, і по телефону в приймальній однієї з них порадили перемотати руку самостійно. Хороша порада, але перший раз ми боялися, тому зателефонувати в приватні клініки.

В одній з них — Добробуті — дружині озвучили прайс: 150 грн. перев’язка, 395 грн. консультація хірурга. Я перетелефонував і сказав, що ми справимось без консультації, що рану зашивав дипломований спеціаліст, що на дитину напала не акула, а пляшка з-під пива.
— побудьте на лінії, я уточню у хірурга.
*тра-ля-ля, тра-ля-ля*
— дякую, що залишались на лінії, хірург згідний зробити тільки перев’язку, без консультації.

Саме в Добробуті відкрилось прозріння: робити бізнес в Україні легко. Робити бізнес в сфері послуг — елементарно.

Добробут не схожий на знімальний майданчик «Нікербокера». У коридорах нові дорогі іграшки, на стіні телевізор з мультиками, кабінети оснащені не тільки лікарями, а й інвентарем, на поверсі зустрічає хостес, яка проводить по кабінетам. Справа в деталях. 

Маркетологи назвали б це «точками контакту». Це всі ті дотики, в яких компанія контактує з вами. Телефонний дзвінок, форма на сайті, чек, ресепшин, кабінет, лікар — все. І найнеприємніше: крутість компанії оцінюється по найслабшій точці. Якщо у вас буде супер-офіс в центрі Києва з Олівією Уайлд в якості адміністратора, а не телефоні сидітиме сусід-алкаш з моєї колишньої квартири Гена, ніхто не дійде в офіс. Ніхто не побачить Олівію Уайлд. Гена всіх пошле.

Ближче до Добробуту. На дверях висить табличка «Невропатолог». Нам треба терапевт. Хостес каже заходити. Ми натякаємо, що ще трохи, і нам потрібен буде лікар, який вилікує від когнітивного дисонансу. Запевняє, що «просто табличку не поміняли — там сидить терапевт». Віримо на слово, заходимо. Так, терапевт.

Згодом історія повторилась. Інші клієнти запитали, чи не повинно їх насторожувати те, що на табличці написано «невропатолог». Хостес, недочувши:
— Меня это не настораживает, табличка — это только табличка. Там терапевт.

Це не головне. Найбільший ляп: коли я розглянув чек, то зрозумів, що туди включили скромні 395 грн за консультацію хірурга. Сперечатися було вже пізно.

Ви запитаєте, як можна було не помітити включення цих додаткових грошей відразу? Просто на фоні всієї суми вони були каплею в морі. 

Так, оплата праці хірурга в Добробуті наближається до зарплати Кріштіано Роналду. 5 хв — 545 грн. Відмінусуємо півметра бинту, стерильну серветку, шприц, 5 кубиків перекису, ще одну серветку — це десь десятка — і отримаємо ціну хвилини: 107 грн.

Комерційна організація може виставляти ціни на свій смак, але включати в чек те, про що не домовлялися — прокол. Зіпсована точка контакту. Найгірше, що я не можу гнівно написати типу ноги моєї тут не буде. Я б і з радістю, але куди податися?

Справа ж не тільки в Добробуті. Справа в таксистах, адміністраторах, продавцях, водіях трамаваїв, банкірах, вахтерах, консультантах в торгових центрах, поштарях... Справа в тому, що працівники сфери послуг не можуть обслуговувати інших людей.

Коли приходиш на почту, і запитуєш чи не прийшла часом посилка зі Швеції на вулицю Новікова-Прибоя, краще, що тобі можуть відповісти: фамілію мені кажи, а не вулицю. В гіршому випадку поштарка буде ситіди перед тобою в тому самому светрі, який мав прийти зі Швеції і розводити руками.

Таксист, коли прийшла смс з підтвердженням машини, телефонує і просить «повысь тарифчик». А потім всю дорогу під хрипучий задимлений шансон ниє про пробки і вимагає доплати до нового, підвищеного тарифу.

Кондуктор в трамваї спочатку запропонує вже пробиті талончики на проїзд, а наприкінці поїздки попросить, щоб ти їх віддав. А потім разом зі своїми колегами не вийде на роботу: зарплату ж не платять. 

Люди не розуміють тонкостей і шаблонів поведінки. Не розуміють свого призначення: допомагати людям, обслуговувати їх. Не розуміють сили деталей, не розуміють, що табличка — це не просто табличка. В їх уяві засів стереотип, що сфера обслуговування — це для тупих і студентів. «Краще я вдома посиджу», — думають вони. А коли сидіти вдома не вистачає грошей, йдуть кондуктором в трамвай і влаштовують вендету своїм мріям і сподіванням, зганяючи злість на пасажирах.

Або на пацієнтах клініки.

пятница, 6 февраля 2015 г.

Прочитав - і не забув. Випуск №5.

Короткий огляд книг, які прочитав. Випуск №5.

1 | 2 | 3 |4


1. Мистецтво пояснювати (Лі Лефавер)

Про уміння донести свої думки. Придумати, запакувати і представити. Як часто буває з такого роду книгами, здається, що елементарну річ, притаманну людям від народження, занадто сильно роздувають. Ми сто раз на день комусь щось пояснюємо, для чого писати книги про це? Але якраз із поясненнями така історія, що їх багато, але зате вони погані. Ми ніби говоримо на одній мові, але нечасто розуміємо один одного. Надмірне вживання термінів, насищеність тексту зайвими словами, наміренне ускладнення, канцелярщина - все це приводить до того, що слова та сенс тонуть в морі спаму.

Згадайте школу, університет. Все там було зрозуміло? З висоти прожитих днів думаєш, ну невже не було способу простіше і зрозуміліше розповісти про фізику чи вищу математику? Викладачі ставали на трибуну, і говорили, говорили зі своєї висоти, не думаючи про те, що студенти без поняття про існування деяких термінів чи законів. В цьому і проблема. Хороше пояснення не буде жити без уміння дистанціюватися від власних уявлень і поставити себе на місце слухачів. Не зациклюватися на описувані, не давати визначення чи інструкції, а пояснювати - так запакувати факти, щоб вони стали зрозумілими. 

Через це і виникла книга. Автори розповідають про використання пояснення як стратегію вирішення проблем. Як використовувати правильні пояснення в світі бізнесу і в світі законсервованого професіоналізму. Вони вчать прийомам і вчать знаходити за деревами ліс. І показують приклади. 

Їх бізнес заснований на поясненнях, тому їм можна вірити.

Приклад роботи. "Зомбі простою англійською".



Книгу рекомендую.

Поради письменикукнига - це і є одна велика порада письменнику, особливо якщо це письменник пише нон-фікшн книгу.
Оцінка: 8 з 10

2. Пінбол-ефект (Джеймс Бьорк)

Поради письменикуПінбол-ефект цінний не тільки начинкою, але і формою. Автор розповідає в передмові:
Это двадцать рассказов-путешествий по великой паутине перемен. Существует много способов прочесть эту книгу. Самый простой — прилежно читать от начала и до конца, как делали наши предки еще три с половиной тысячи лет назад, когда изобрели алфавит. А можно и так, как вам всегда запрещали читать в детстве. В книге повсюду попадаются своего рода «порталы пространства-времени», где один рассказ пересекается с другим. Порталы обозначены координатами, указывающими путь.По координатам вы можете переместиться (словно сквозь подпространство) в другой портал другого рассказа, продолжить свое путешествие по паутине до следующего и, если пожелаете, совершить еще один прыжок сквозь пространство и время. Координаты портала выглядят вот так:

Поскольку в книге 447 порталов, существует и 447 способов ее прочесть. Я не советую вам этого делать, но если вы решитесь попробовать, то в полной мере ощутите ту скорость и непредсказуемую траекторию, с которой движется пинбольный шарик истории.
В цих двадцяти історіях зашито розповіді про сотні винаходів і про сотні винахідників. Автор ставить перед собою дві цілі. Хоче показати, як тісно пов'язані між собою люди та їх винаходи в різних кінцях світу і в різні епохи. Наприклад, збільшення частки міського населення в Європі на початку двадцятого століття пояснюється відкриттям фосфору. Фосфор у вигляді солей використовували як добриво для рослин, що в свою чергу, дозволило збільшити урожаї, і змінило пропорції в кількості селян та городян. Окрема тема, як тоді добували фосфор. Найпростіший шлях його отримання в ті часи - розчинення кісток в сірчаній кислоті.
«Англия лишает другие страны источников плодородия. В своем рвении они уже перекопали поля сражений Лейпцига, Ватерлоо и Крыма, а из катакомб Сицилии вывезли скелеты нескольких поколений. Ежегодно, обкрадывая нас, они отправляют к своим берегам останки трех с половиной миллионов человек, а отходы сливают в море. Подобно вампиру Англия впилась в шею Европы — да что там, всего мира! — и пьет кровь других народов».
В книзі сотні таких - неймовірних - історій. Інколи вони настільки неймовірні, що справді відмовляєшся вірити в те, що автор подає як науковий факт. Мінусом нагромадження дикої кількості інформації є її погана засвоюємість. Після прочитання книги можна згадати парочку найцікавіших, але більшість забувається.

Так, відволіклись. Друга ціль Бьорка: навчити вмінню відчувати зміни і прослідковувати шлях їх розвитку. Інтерактивним текстом він показує, що саме обмін знаннями приводить до змін, і саме обмін знаннями - головний механізм інновацій в історії прогресу.
Уже совсем скоро темп жизни ускорится настолько, что профессия, которой человек учится, а затем посвящает всю свою жизнь, станет таким же анахронизмом, как перо и пергамент. Новые знания будут множиться так быстро, что нам придется непрерывно учиться, чтобы сохранить работу.Однако технологии не улучшат нашу жизнь, если мы не будем подготовлены к ним. Так как данные будут устаревать все быстрее, в новой реальности сам факт обладания информацией будет не так важен, как способность добыть информацию и соотнести ее с другой информацией.
Хоча ближче до кінця книга починає втомлювати об'ємом інформації, рекомендую почитати. Після неї уявлення про устрій та взаємозв'язки світу міняється, а в пам'яті залишаються цікаві історії винаходів, розповіддю про які не гріх козирнути в компанії.

Оцінка: 8 з 10

3. Откровення молодого романіста (Умберто Еко)

Збірник лекцій Умберто Еко не назвеш шедевром. Деякі глави, особливо ту, де автор розповідає про свою маніакальну любов до списків, треба пропускати з чистою совістю. З іншої сторони, не так багато людей на світі може розповідати про будь-яку річ так заковиристо і науково, як це робить Еко. Навіть про натхнення.
В процессе создания первого романа я понял несколько вещей. Во-первых, «вдохновение» — это непристойное словечко, которым пользуются хитрые писатели, пытаясь добавить себе художественной значимости. Старая поговорка гласит: гений на десять процентов состоит из вдохновения и на девяносто — из потения. Рассказывают, что французский поэт Ламартин частенько описывал обстоятельства, при которых он сочинил одно из своих лучших произведений: дескать, стихотворение явилось в совершенно законченном виде в момент внезапного озарения, снизошедшего во время прогулки по ночному лесу. После смерти Ламартина в его бумагах нашли огромное количество черновиков и вариантов этого самого стихотворения — поэт переписывал и оттачивал его долгие годы.
Возвращаясь к разговору о неторопливости вдохновения, скажу, что на сочинение «Имени розы» я потратил всего два года — по той простой причине, что не нуждался в проведении каких бы то ни было дополнительных исследований о Средневековье. Как я уже говорил, моя докторская диссертация была посвящена средневековой эстетике, и все мои дальнейшие изыскания относились к той же эпохе. За долгие годы я посетил несметное количество романских аббатств, готических соборов и проч. Решившись написать роман, я словно распахнул дверцы необъятного шкафа, в который десятилетиями складывал данные о Средневековье. Весь подручный материал был передо мною, оставалось лишь выбрать необходимое. Со следующими романами дело обстояло иначе (хотя если я выбирал определенную тему, то потому, что уже имел о ней некоторое представление). Вот почему на прочие романы у меня ушло куда больше времени: восемь лет на «Маятник Фуко», по шесть на «Остров накануне» и на «Баудолино». Написание «Таинственного пламени царицы Лоаны» заняло всего четыре года, поскольку речь в книге идет о моих детских литературных впечатлениях 1930-х и 1940-х, и, соответственно, для работы над ней я использовал массу материалов из собственной библиотеки: комиксы, пластинки, журналы, газеты — то есть весь мой личный сентиментальный архив.
Не дуже зрозуміло, навіщо читати цю книгу. Якщо хочете дізнатися щось про написання романів чисто з технічної сторони (як будувати сюжет, хто такий герой, для чого потрібна інтрига), - для цього є більш підходящі книги. Якщо хочете прощупати творчість науковим підходом, то у того ж таки Еко є серйозніші тексти на цю тему.

Книга підійде тому, хто хоче глибше зрозуміти самого Еко і його романи. Я б другий раз не читав.

Оцінка: 6 з 10

4. Переговори без поразок. Гарвардський метод (Роджер Фішер, Вільям Юрі, Брюс Паттон)

Не витрачайте час на цю книгу. Є декілька цікавих історичних кейсів, які, на жаль, не розбираються, як кейси (хто що сказав, як він це зробив, що подумав противник, що противник, подумавши, зробив, а як треба було робити правильно, які ще варіанти були), а просто приводяться наприклад. Якщо будете готуватися до перемовин за гарвардським методом, з усіма його техніками він-він та компромісами, неодмінно зазнаєте поразки. Це без сумнівів. Нудна та надумана книга. Гордо потрапляє в ТОП-3 найгірших 2014 року.

Поради письменику: якщо суть задуманого можна передати в статті чи навіть твіті, не обов'язково робити із задумки книгу.
Оцінка: 4 з 10
Купити на Kniga.biz.uа

5. Копірайтинг масового знищення (Денис Каплунов)

Не радив би копірайтерам починати вивчення предмету з цієї книги. Тут є поради і прийоми, але головне - авторський задум - побудований на помилкових передумовах. 

Автор заявляє, що текст базується на трьох китах: інтризі, логіці та цікавості. І не каже про правду. Текст, це треба запам'ятати, починається з правди!

Допустимо, вам замовили текст для сайту про бетономішалку. Копірайтер з книги "Копірайтинг масового знищення" відразу бачить "вбивчі" словосполучення типу "укатывает бетон", "станет лучшим другом на все лето" чи "с ее помощью Вы легко забетонируете Ла-Манш". Професіонал не буде уявляти текст з інтригуючими словосполученнями, поки не познайомиться з предметом. Він дізнається про об'єм ковша, швидкість обертів, ціну, умови оплати, особливості конструкції, можливість доставки і чесно про це напише. При цьому, спритно жонглюючи словами, реченнями та абзацами, побудує текст таким чином, щоб він відразу доносив користь саме цієї бетономішалки клієнту. Погодьтесь, коли люди шукають бетономілашку, одна із останніх речей, про яку вони думають, це інтрига.

Я наголошу: текст має розкривати правду, доносити людям факти. Не забувайте, що між галасливою інтригуючою рекламою та покупкою величезна відстань, і не варто збільшувати її КАПС-ЛОКАМИ та знаками оклику. 

Справедливості ради, Денис дає багато корисних порад, класно підбирає епіграфи до глав, щедро ділиться напрацюваннями, книгу можна полистати. 

"Копітайтинг масового знищення" стара книга, після неї у Каплунова вийшло багато нових, підозрюю, що вони корисніші. Денис веде блог

Оцінка: 6 з 10

пятница, 16 января 2015 г.

Які книги почитати. Книги на 2015 рік

Минулого року я запланував читання

Експеримент заключався в тому, що на початку року я визначив теми, в яких хочу розібратися глибше. 

Вибрав перелік книг, які стосуються цих тем, і строго його дотримувався. 

Також залишив місце для тих книг, які мені раптом захочеться почитати, а в переліку їх немає.

Результати експерименту мені сподобались, тому, з невеликими змінами, повторюю його і в цьому році.

Статистика за 2014

     Прочитав - 45 (не дотягнув до показника книга в тиждень). 

     Почав читати і не закінчив - 3.

     Передумав читати - 3.

     Прочитав книг, яких не було в переліку - 6.

     Купив - 7.

     Подарували - 2.

     Узяв у бібліотеці/друзів - 9.

Підхід до вибору книг

Щоб не витрачати час на нецікаві та некорисні книги, потрібно мати систему фільтрів, які будуть затримувати весь непотріб на вході.

Спочатку я збираю інформацію про корисні книги з різних джерел. Це книжкові спільноти в соціальних мережах, відомі люди, які багато читають і пишуть чи говорять про це, знайомі та друзі, думка яких мені важлива, сайти чи блоги видавництв. Також проводжу ціленаправлений пошук, якщо мене цікавить конкретна тема чи автор. Уявимо: хтось порадив книгу або я знайшов її самостійно. Я читаю, про що вона, приміряю зі своїми смаками та системою цінностей і, якщо річ підходяща, зберігаю посилання в спеціальній вкладці.

У кінці року таких посилань назбиралось дуже багато і я сів їх розгрібати. Переніс всі в нотатку у Еверноті, створивши розширений список. У цей список потрапило 107 книг.

Усіх їх вирішив розбити на три великі категорії:
  • Художні книги (20 штук), основний список.
  • Ділові книги (20 штук), основний список.
  • Художні та ділові кники, запас.
Перші дві категорії - план на 2015 рік. Третя існує на випадок, якщо буде багато книг, які я не захочу дочитувати до кінця. Або багато тих, що не зможу знайти.

Правила, що допомагають більше читати
  1. Витрачаю час на вибір книги раз у рік.
  2. Намагаюсь чергувати художні та ділові книги.
  3. Завжди ношу книгу з собою. При цьому намагаюсь, щоб при мені була паперова книга та читалка.
  4. Припиняю читати, якщо книга не подобається (50 сторінок достатньо, щоб винести вердикт).
  5. Використовую обрізки часу на читання. Обіди, чекання в чергах, пробках.
Перелік на 2015 рік

Цього року хочу глибше розібратися в наступних темах: виховання дітей, психологія, фрірайтінг, урбаністика, правильний сон та декілька інших тем.

Художні книги

     Годинник, Олексій Ремізов   січень

     Щегол, Донна Тартт  січень

     Маленький друг, Донна Тартт   на 2016

     Історія з кладовищем, Ніл Гейман     травень

     Волхв, Джон Фаулз  

     Гра в бісер, Герман Гессе  

     Долорес Клейборн, Стівен Кінг  

     Улісс, Джеймс Джойс   

     Холоднокровне вбивство, Трумен Капоте       жовтень

     Мексиканець, Джек Лондон       травень

     Фелікс Австрія, Софія Андрухович  

     Я - Шарлота Сіммонс, Том Вулф     серпень

     Витівки кепського дівчиська, Маріо Варгас-Льоса     викинув з плану

     Життя в борг, Ремарк   квітень

     Процес, Альбер Камю  

     Чорий принц, Айріс Мердок  

     Холодний дім, Чарльз Діккенс   березень

     Алієніст, Калеб Карр       грудень

     Літературний привид, Девід Мітчелл       червень  

     Музей покинутих секретів, Оксана Забужко       грудень

Ділові книги

     Покращення зору без окулярів, Вільям Бейтс  січень

     Давід і Голіаф, Малькольм Гладуелл    квітень

     Фрірайтінг, Марк Леві    травень

     Після трьох вже пізно, Масару Ібука 

     Перш ніж ваша дитина зведе вас з розуму, Найджел Латта    березень

     Льодокол, Віктор Суворов    травень

     Психлікарня в руках пацієнтів, Алан Купер    лютий

     Місто в теорії, Олена Трубіна 

     Банди Чікаго, Герберт Осбері    липень

     Майстерність вчителя, Дуг Лемов 

     Наука сну, Девід Рендалл       грудень

     Мікроурбанізм. Місто в деталях, Бреднікова, Запорожець 

     Кривавий спорт, американська доктрина та водоверть тупості, Хантер Томпсон 

     Керівництво професійного баристи, Скотт Рао     лютий

     Мужик, який прийняв жінку за шапку, Олівер Сакс    квітень

     Чорний лебідь, Насім Талеб   квітень

     Мікроби хороші і погані, Джесіка Снайдер Сакс 

     Як наша нервова діяльність формує наш внутрішній світ, Кріс Фріт    серпень

     Дизайн: форма та хаос, Пол Ренд 

     Бла-бла-бла, Ден Роем 

Позаплан

     Як привести справи в порядок, Девід Алан    травень

     Сон №9, Девід Мітчелл    липень

     Роздуми про особистий розвиток, Іцхак Кальдерон Адізес    червень

     На всіх парах. Мої роки в Топ Гір, Джеремі Кларксон    липень

     Змова багатихРоберт Кійосакі    серпень


     Говори та показуйДен Роем    серпень

     Доставляючи щастяТоні Шей    вересень

     Будь кращою версією себеДен Вальдшмідт    вересень

      Англія, Англія, Джуліан Барнс    вересень

      Рисовий штурм та ще 21 спосіб мислити нестандартно, Майкл Мікалко    вересень

      Правило чотирьох секунд, Пітер Брегман    жовтень

      Ілон Маск, Ешлі Венс    жовтень
     _ _ _

Третю двадцятку не приводжу.
Як завжди, поради в коментарях приймаються.
Буду актуалізувати пост по мірі прочитання.