Короткий огляд книг, які прочитав. Випуск №5.
1. Мистецтво пояснювати (Лі Лефавер)
Про уміння донести свої думки. Придумати, запакувати і представити. Як часто буває з такого роду книгами, здається, що елементарну річ, притаманну людям від народження, занадто сильно роздувають. Ми сто раз на день комусь щось пояснюємо, для чого писати книги про це? Але якраз із поясненнями така історія, що їх багато, але зате вони погані. Ми ніби говоримо на одній мові, але нечасто розуміємо один одного. Надмірне вживання термінів, насищеність тексту зайвими словами, наміренне ускладнення, канцелярщина - все це приводить до того, що слова та сенс тонуть в морі спаму.
Згадайте школу, університет. Все там було зрозуміло? З висоти прожитих днів думаєш, ну невже не було способу простіше і зрозуміліше розповісти про фізику чи вищу математику? Викладачі ставали на трибуну, і говорили, говорили зі своєї висоти, не думаючи про те, що студенти без поняття про існування деяких термінів чи законів. В цьому і проблема. Хороше пояснення не буде жити без уміння дистанціюватися від власних уявлень і поставити себе на місце слухачів. Не зациклюватися на описувані, не давати визначення чи інструкції, а пояснювати - так запакувати факти, щоб вони стали зрозумілими.
Через це і виникла книга. Автори розповідають про використання пояснення як стратегію вирішення проблем. Як використовувати правильні пояснення в світі бізнесу і в світі законсервованого професіоналізму. Вони вчать прийомам і вчать знаходити за деревами ліс. І показують приклади.
Їх бізнес заснований на поясненнях, тому їм можна вірити.
Приклад роботи. "Зомбі простою англійською".
Книгу рекомендую.
Поради письменику: книга - це і є одна велика порада письменнику, особливо якщо це письменник пише нон-фікшн книгу.
Оцінка: 8 з 10
2. Пінбол-ефект (Джеймс Бьорк)
Поради письменику: Пінбол-ефект цінний не тільки начинкою, але і формою. Автор розповідає в передмові:
Это двадцать рассказов-путешествий по великой паутине перемен. Существует много способов прочесть эту книгу. Самый простой — прилежно читать от начала и до конца, как делали наши предки еще три с половиной тысячи лет назад, когда изобрели алфавит. А можно и так, как вам всегда запрещали читать в детстве. В книге повсюду попадаются своего рода «порталы пространства-времени», где один рассказ пересекается с другим. Порталы обозначены координатами, указывающими путь.По координатам вы можете переместиться (словно сквозь подпространство) в другой портал другого рассказа, продолжить свое путешествие по паутине до следующего и, если пожелаете, совершить еще один прыжок сквозь пространство и время. Координаты портала выглядят вот так:
Поскольку в книге 447 порталов, существует и 447 способов ее прочесть. Я не советую вам этого делать, но если вы решитесь попробовать, то в полной мере ощутите ту скорость и непредсказуемую траекторию, с которой движется пинбольный шарик истории.
В цих двадцяти історіях зашито розповіді про сотні винаходів і про сотні винахідників. Автор ставить перед собою дві цілі. Хоче показати, як тісно пов'язані між собою люди та їх винаходи в різних кінцях світу і в різні епохи. Наприклад, збільшення частки міського населення в Європі на початку двадцятого століття пояснюється відкриттям фосфору. Фосфор у вигляді солей використовували як добриво для рослин, що в свою чергу, дозволило збільшити урожаї, і змінило пропорції в кількості селян та городян. Окрема тема, як тоді добували фосфор. Найпростіший шлях його отримання в ті часи - розчинення кісток в сірчаній кислоті.
«Англия лишает другие страны источников плодородия. В своем рвении они уже перекопали поля сражений Лейпцига, Ватерлоо и Крыма, а из катакомб Сицилии вывезли скелеты нескольких поколений. Ежегодно, обкрадывая нас, они отправляют к своим берегам останки трех с половиной миллионов человек, а отходы сливают в море. Подобно вампиру Англия впилась в шею Европы — да что там, всего мира! — и пьет кровь других народов».
В книзі сотні таких - неймовірних - історій. Інколи вони настільки неймовірні, що справді відмовляєшся вірити в те, що автор подає як науковий факт. Мінусом нагромадження дикої кількості інформації є її погана засвоюємість. Після прочитання книги можна згадати парочку найцікавіших, але більшість забувається.
Так, відволіклись. Друга ціль Бьорка: навчити вмінню відчувати зміни і прослідковувати шлях їх розвитку. Інтерактивним текстом він показує, що саме обмін знаннями приводить до змін, і саме обмін знаннями - головний механізм інновацій в історії прогресу.
Уже совсем скоро темп жизни ускорится настолько, что профессия, которой человек учится, а затем посвящает всю свою жизнь, станет таким же анахронизмом, как перо и пергамент. Новые знания будут множиться так быстро, что нам придется непрерывно учиться, чтобы сохранить работу.Однако технологии не улучшат нашу жизнь, если мы не будем подготовлены к ним. Так как данные будут устаревать все быстрее, в новой реальности сам факт обладания информацией будет не так важен, как способность добыть информацию и соотнести ее с другой информацией.
Хоча ближче до кінця книга починає втомлювати об'ємом інформації, рекомендую почитати. Після неї уявлення про устрій та взаємозв'язки світу міняється, а в пам'яті залишаються цікаві історії винаходів, розповіддю про які не гріх козирнути в компанії.
Оцінка: 8 з 10
3. Откровення молодого романіста (Умберто Еко)
Збірник лекцій Умберто Еко не назвеш шедевром. Деякі глави, особливо ту, де автор розповідає про свою маніакальну любов до списків, треба пропускати з чистою совістю. З іншої сторони, не так багато людей на світі може розповідати про будь-яку річ так заковиристо і науково, як це робить Еко. Навіть про натхнення.
В процессе создания первого романа я понял несколько вещей. Во-первых, «вдохновение» — это непристойное словечко, которым пользуются хитрые писатели, пытаясь добавить себе художественной значимости. Старая поговорка гласит: гений на десять процентов состоит из вдохновения и на девяносто — из потения. Рассказывают, что французский поэт Ламартин частенько описывал обстоятельства, при которых он сочинил одно из своих лучших произведений: дескать, стихотворение явилось в совершенно законченном виде в момент внезапного озарения, снизошедшего во время прогулки по ночному лесу. После смерти Ламартина в его бумагах нашли огромное количество черновиков и вариантов этого самого стихотворения — поэт переписывал и оттачивал его долгие годы.
Возвращаясь к разговору о неторопливости вдохновения, скажу, что на сочинение «Имени розы» я потратил всего два года — по той простой причине, что не нуждался в проведении каких бы то ни было дополнительных исследований о Средневековье. Как я уже говорил, моя докторская диссертация была посвящена средневековой эстетике, и все мои дальнейшие изыскания относились к той же эпохе. За долгие годы я посетил несметное количество романских аббатств, готических соборов и проч. Решившись написать роман, я словно распахнул дверцы необъятного шкафа, в который десятилетиями складывал данные о Средневековье. Весь подручный материал был передо мною, оставалось лишь выбрать необходимое. Со следующими романами дело обстояло иначе (хотя если я выбирал определенную тему, то потому, что уже имел о ней некоторое представление). Вот почему на прочие романы у меня ушло куда больше времени: восемь лет на «Маятник Фуко», по шесть на «Остров накануне» и на «Баудолино». Написание «Таинственного пламени царицы Лоаны» заняло всего четыре года, поскольку речь в книге идет о моих детских литературных впечатлениях 1930-х и 1940-х, и, соответственно, для работы над ней я использовал массу материалов из собственной библиотеки: комиксы, пластинки, журналы, газеты — то есть весь мой личный сентиментальный архив.
Не дуже зрозуміло, навіщо читати цю книгу. Якщо хочете дізнатися щось про написання романів чисто з технічної сторони (як будувати сюжет, хто такий герой, для чого потрібна інтрига), - для цього є більш підходящі книги. Якщо хочете прощупати творчість науковим підходом, то у того ж таки Еко є серйозніші тексти на цю тему.
Книга підійде тому, хто хоче глибше зрозуміти самого Еко і його романи. Я б другий раз не читав.
Оцінка: 6 з 10
4. Переговори без поразок. Гарвардський метод (, Ві
Не витрачайте час на цю книгу. Є декілька цікавих історичних кейсів, які, на жаль, не розбираються, як кейси (хто що сказав, як він це зробив, що подумав противник, що противник, подумавши, зробив, а як треба було робити правильно, які ще варіанти були), а просто приводяться наприклад. Якщо будете готуватися до перемовин за гарвардським методом, з усіма його техніками він-він та компромісами, неодмінно зазнаєте поразки. Це без сумнівів. Нудна та надумана книга. Гордо потрапляє в ТОП-3 найгірших 2014 року.
Поради письменику: якщо суть задуманого можна передати в статті чи навіть твіті, не обов'язково робити із задумки книгу.
5. Копірайтинг масового знищення (Денис Каплунов)
Не радив би копірайтерам починати вивчення предмету з цієї книги. Тут є поради і прийоми, але головне - авторський задум - побудований на помилкових передумовах.
Автор заявляє, що текст базується на трьох китах: інтризі, логіці та цікавості. І не каже про правду. Текст, це треба запам'ятати, починається з правди!
Допустимо, вам замовили текст для сайту про бетономішалку. Копірайтер з книги "Копірайтинг масового знищення" відразу бачить "вбивчі" словосполучення типу "укатывает бетон", "станет лучшим другом на все лето" чи "с ее помощью Вы легко забетонируете Ла-Манш". Професіонал не буде уявляти текст з інтригуючими словосполученнями, поки не познайомиться з предметом. Він дізнається про об'єм ковша, швидкість обертів, ціну, умови оплати, особливості конструкції, можливість доставки і чесно про це напише. При цьому, спритно жонглюючи словами, реченнями та абзацами, побудує текст таким чином, щоб він відразу доносив користь саме цієї бетономішалки клієнту. Погодьтесь, коли люди шукають бетономілашку, одна із останніх речей, про яку вони думають, це інтрига.
Я наголошу: текст має розкривати правду, доносити людям факти. Не забувайте, що між галасливою інтригуючою рекламою та покупкою величезна відстань, і не варто збільшувати її КАПС-ЛОКАМИ та знаками оклику.
Автор заявляє, що текст базується на трьох китах: інтризі, логіці та цікавості. І не каже про правду. Текст, це треба запам'ятати, починається з правди!
Допустимо, вам замовили текст для сайту про бетономішалку. Копірайтер з книги "Копірайтинг масового знищення" відразу бачить "вбивчі" словосполучення типу "укатывает бетон", "станет лучшим другом на все лето" чи "с ее помощью Вы легко забетонируете Ла-Манш". Професіонал не буде уявляти текст з інтригуючими словосполученнями, поки не познайомиться з предметом. Він дізнається про об'єм ковша, швидкість обертів, ціну, умови оплати, особливості конструкції, можливість доставки і чесно про це напише. При цьому, спритно жонглюючи словами, реченнями та абзацами, побудує текст таким чином, щоб він відразу доносив користь саме цієї бетономішалки клієнту. Погодьтесь, коли люди шукають бетономілашку, одна із останніх речей, про яку вони думають, це інтрига.
Я наголошу: текст має розкривати правду, доносити людям факти. Не забувайте, що між галасливою інтригуючою рекламою та покупкою величезна відстань, і не варто збільшувати її КАПС-ЛОКАМИ та знаками оклику.
Справедливості ради, Денис дає багато корисних порад, класно підбирає епіграфи до глав, щедро ділиться напрацюваннями, книгу можна полистати.
"Копітайтинг масового знищення" стара книга, після неї у Каплунова вийшло багато нових, підозрюю, що вони корисніші. Денис веде блог.
Оцінка: 6 з 10
